сегодня: 21 сентября, четверг
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 69 от 12 апреля 2008 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Архив

  « Сентябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

  Главная / МНЕНИЯ / Мазепа i поклонники

12.04.2008 , № 69 от 12 апреля 2008 г.

народ скаже...

І як воно виходить, що народ оцiнює тi чи iншi iсторичнi подiї та постатi ось так, а сучаснi поводирi народу i рiзного роду “спецгрупи iсторикiв” — iнак?

Рiзниця ж — докорiнна.

Звернiмо, наприклад, увагу на доволi давнi часи... І там нашi “державотворцi” шукають собi бодай якусь опору, видлубують усе новi докази “чужорiдностi” трьох схiднослов’янських народiв, ба, навiть ворожостi українцiв та росiян.

На ставлення ж “маленьких українцiв” до цих питань нiхто i зважати не хоче.

Куди там! Нинiшнi “нацiонал-патрiоти”, що видряпалися на Печерськi пагорби, i їхнi пахолки все краще знають!

Взяти хоча б Івана Мазепу. Існує велика кiлькiсть фольклорних творiв, у яких дано однозначно нищiвну оцiнку цьому дiячевi, слузi принаймнi п’ятьох панiв, i просто аморальнiй людинi. В українських iсторичних пiснях, загальновизнаних шедеврах усної поетичної творчостi й найглибших джерелах поглядiв народу на минуле рiдної країни, iнакше, нiж “проклятий пес Мазепа”, “злий собака”, “злодiй”, “червивий пес” тощо, цю зловiсну особу i не називають. Народ устами своїх генiальних синiв i дочок звертався до нього:

Ти, Мазепо, iзрадливий,

з шведом ся складаєш...

Або:

Ой в Києвi на Подолi порубанi

грушi, —

Погубив же пес Мазепа

невиннiї душi.

І ще:

Пiдняв же ти орду на нас,

наробив тривоги...

І вже про дещо пiзнiшi часи, з “подвигiв” поплiчника Мазепи Пилипа Орлика, який служив i “пану хану та ще й бусурману”. От тодi також

Гей, витоптала орда кiньми

маленькiї дiти.

Спiльно з мазепiвцями ви­топтала. Це — iсторичний факт.

І — як клятва:

Ой бодай же ти, гетьмане Мазепо,

Ой до того не дiждав,

Щоб я свою православную вiру

Та й пiд ноги пiдтоптав.

Так. Клятва у вiрностi вiчному єднанню великих слов’янських народiв. Це рядки з пiснi про уславленого козацького ватажка Семена Палiя “Ой пише, пише та гетьман Мазепа”, десятки i десятки варiантiв якої було записано, головно — впродовж XIX — початку XX столiть, майже по всiй територiї нинiшньої України i Ростовської областi Росiйської Федерацiї. Вiд простих людей записано. Вiд народу.

А робили тi записи вiдомi люди — фольклористи, лiтератори, залюбленi в українську пiсню iнтелiгенти. Назвати? Так усiх i не перелiчиш.

Отож вдатися до випробуваного аргументу нинiшнiх “патрiотiв”, що все це пiдробки, фальсифiкацiя у радянськi часи, не вийде. Бо хто пiдробляв? М.Цертелєв? І.Манжура? І.Срезневський? В.Антонович? М.Драгоманов? М.Максимович? М.Ли­сен­ко?.. Збереглися ж архiви. Є i тогочаснi публiкацiї...

А В.Ющенко так часто говорить, що служить народовi, дослухається до народу, наслiдує погляди i виражає волю народу.

А народ — сам по собi.

І влада та частина iнтелiгенцiї, яка її обслуговує, — самi по собi.

Їхню мораль, їхнє прагнення “служити народовi” — у словах вiдомого “борця за незалежнiсть”, палкого прихильника “iдеалiв бандерiвщини” Левка Лук’яненка. Вiн, зокрема, заявив в iнтерв’ю кореспондентовi газети “Столичные новости” (№ вiд 8-14.04.08): вступ до КПРС — “это был... один из... удачных шагов... Это был стратегический шаг, который я себе представлял”. Хотiв, “подняться по партийной линии”. Зрозумiло, “чтобы выслужиться... должен был душить национализм. А потом стать на путь борьбы за самостийную Украину”.

І ось тут дiйшла черга й до Мазепи: “Что же получается: делаю зло с надеждой, что перекрою добром. Таким путем, к сожалению, шел Мазепа. Если бы не 1709 год, он бы по­гиб предателем”.

Мовляв, пiдправив лiнiю...

А щоб зрозумiлiше було, про що йдеться, Левко Гри­горович i бiльш свiжий, сучасний приклад навiв: “Позже моим первоначальным путем пошел Горбачев”. Мiж iншим, iз найбiльш яскравих українських зразкiв мiг би, наприклад, i Леонiда Кравчука назвати, та й деяких молодших, сьогоднiшнiх уже, “державних мужiв”.

А щодо Мазепи... Бачите, якi тепер йому, руйнiвнику, розорителю та грабiжнику численних українських мiст i сiл та шведському королю Карлу XII почестi? За спецiальним указом президента!

У народу ж, повторюю, — свої мiрки, свої оцiнки. І свої “вiдзнаки”. За ними ж, а не за тим указом, Мазепа i загальновiдомий.

От вичитав я в однiй давнiй книжцi: “У нас у селi мазепою лаються”... А в iншiй здибав прислiв’я: “І тако кончася Панькове чтенiя”.

Як не крути, як не верти, а мазепинству, сирiч — зрадницькому полiтиканству, — цiна одна. Це коли, скажiмо, — про мораль. А якщо з матерiального боку подивитися? Для отих олiгархiв (будь-яких мастей i вiдтiнкiв) та їхнього оточення вартiсть — у мiльярдах i мiльйонах, а для того, хто пiд ощадкасою за своїм гибiє, — “Юлiна тисяча”.

Микола ЧУЙ.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.