сегодня: 25 июня, понедельник
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 27 от 06 марта 2018 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Июнь 2018 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / Фашистську «свиню» розтинали катюші

Фашистську  «свиню»  розтинали  катюші
06.03.2018 , № 27 от 06 марта 2018 г.
11 квітня 1944 року під час відбиття сьомої контратаки фашистських танків командир артилерійського полку підполковник Семен Сингаївський, колишній слюсар із Радомишля, був контужений, але поля бою не залишив. «В атаку!» – крикнув він і, скошений кулею, упав.
А полк завдяки утриманому його бійцями плацдарму розвинув успішний наступ.

СІЧЕНЬ 1944 року. Вітер розгойдує верховіття. Заховалося все живе, і ліс здається мертвим. Та це лише здається.
Придивившись, можна побачити: під брезентами, непомітні з повітря, стоять машини з причепленими до них зачохленими гарматами. Кожна спрямована в бік путівця, що стелиться широкою просікою. Варто подати команду, як батарея за батареєю випірнуть на шлях і попрямують туди, куди покаже командир.
Землянку обігріває невеличка залізна пічка. В одному кутку – лежанка, застелена армійською суконною ковдрою, а на ній командир полку підполковник Семен Федорович Сингаївський.
– Тиша аж дзвенить, – зауважує начальник полкового штабу майор Ігор Васильович Дубравін, який за столом вивчає карту місцевості.
Сингаївський мовчить, і кинута майором фраза повисає в повітрі без відповіді. Думки підполковника витають за тисячі кілометрів звідси.

…ЙОГО родина живе в далекому Спаську. Оля, дружина. Дочка Майя. Їй сьомий рочок, з яких три роки він її не бачив. І синок Валерка, якого знає тільки за фотографією. Зараз думки Семена Федоровича про них. Особливо яскраво згадуються дружина і дочка. А от синочка підполковник ніяк не може уявити. Семену Федоровичу дуже хочеться побачити їх, поговорити, обійняти…

РАПТОМ задзвонив телефон.
– Двадцять перший слухає…
На тому кінці дроту командир бригади полковник Єгор Пароваткін.
– Вас зрозумів, товаришу сьомий. Майже полк піхоти і до вісімдесяти танків? – уточнює підполковник Сингаївський.
– Так. Поспішайте. Ворог от-от прорве фронт у напрямку села Молочки, – звучить  приглушений відстанню голос.
Сингаївський коротко переказує своєму начальнику штабу суть розмови з командиром бригади. Майор намагається запропонувати дещо простіший, на його думку, шлях руху полку, але підполковник його зупиняє:
– Васильовичу, не забувай, комбриг не виніс на обговорення тему наступу. Він наказав. А накази не обговорюються – виконуються.

СИГНАЛ тривоги. Командир полку швидко одягається і виходить на дорогу. Тут уже стоїть його «вілліс», а батареї квапливо витягуються в колону. Сингаївський коротко пояснює обстановку, стрибає в машину, і колона починає рухатися.
На узліссі біля підполковника збираються командири дивізіонів.
– Ворог іде клином. Повторює прийом тевтонських псів-рицарів – б’є «свинею». Під натиском ворожих танків наша піхота відступає,– каже командир полку й додає: – Бити будемо так, як бив колись Олександр Невський. Бойовий порядок – клином назад. Фланги висунемо вперед. Вогонь відкриває перша батарея, викликаючи танковий клин на себе. Флангові батареї мовчать до сигналу – три зелені ракети. По місцях!

АРМАДА ворожих танків справді йде «свинею», намагаючись роз’єднати бойові порядки нашої піхоти. Видно, що ворог має намір вискочити на шосе Любар – Янушполь. За танками – ворожа піхота. Цій армаді мав протистояти 685-й легкий артилерійський полк. Противник не бачить артилеристів. Вміло підведений до поля бою, полк зайняв позиції, маскуючись ялинником, селом та пагорбами.
Гітлерівці, впевнені в успіху, рухаються, як на параді.
Підполковник Сингаївський вичікує. Коли голова танкового клину підходить метрів на чотириста до 1-ї батареї, він киває головою командиру:

– ПОЧИНАЙ!
Усі гармати батареї разом б’ють по головному танку, який миттю охоплює полум’я. Це  принцип Сингаїв­ського –
бити батареєю по одному танку. Розрахунок точний: один снаряд із чотирьох обов’язково влучить. Треба приголомшити  ворога. Танки противника прискорюють рух, але артилеристи роблять свою справу і підбивають другий танк.
Підполковник вичікує. Та ось він різко змахує рукою. В похмуре небо зеленими дугами злітають три ракети. По ворогу відразу б’ють флангові батареї. На полі спалахують ще чотири танки. Зав’язується смертельний поєдинок гармат і танків. Фашистську «свиню» розтинають катюші.

СЕМЕН Федорович кидає в бій резервну батарею. Але танки противника, розгорнувшись у дві лінії, продовжують виводити гармати з ладу. В першій батареї залишається тільки одна. Великі втрати в інших батареях. Невдовзі три ворожих танки підходять упритул до позиції 1-ї батареї…
– До мене! – гукає підполковник артилеристам, які залишилися без гармат. – Гуртом по танках гранатами!
Сам особисто підбиває один танк. І коли той починає крутитися на місці, жбурляє в нього пляшку із займистою сумішшю. За прикладом командира бійці підпалюють другий танк. Третьому вдалося розчавити останню гармату 1-ї  батареї. Він повертає на шосе, але раптом спалахує. Його підпалили солдати артилерійських тягачів. Близько півтора десятка бійців вибігають на позицію 1-ї батареї і продовжують утримувати рубіж.

ПОТІМ на цій позиції з’являється взвод бійців, озбро­єних протитанковими рушницями.
Підполковник Сингаївський озирається, і серце його сповнює радість: близько двох рот піхоти поспішають на допомогу артилеристам. Підбігає комбат резервного батальйону стрілецької дивізії.
– У ваше розпорядження! – коротко вигукує.
Артилерійський полк починає обростати своєю піхотою. Незабаром сюди прибуває стрілецький полк…
Роль щита, об який ущент розбилася фашистська «свиня», артилеристи виконали успішно. Було виграно час, щоб стягнути резерви на загрозливу ділянку фронту. І на третю добу ворог став спішно відкочуватись на захід.
…1-й Український фронт почав визволяти Правобережну Україну. 685-й артилерійський полк підтримував стрілецьку дивізію в наступі. В районі Аркадіївці – Редвинці Хмельницької області 13-15 березня 1944 року полк підполковника Сингаїв­ського знову відбив танкову контр­атаку. І як завжди, командир перебував у бойових порядках батарей, керував боєм, показуючи підлеглим приклад безстрашності й мужності.

ТІЛЬКИ в боях на правому березі Дніпра полк знищив 23 танки, 25 артилерійських та мінометних батарей, до ста кулеметів і близько двох з половиною тисяч солдатів та офіцерів ворога.
11 квітня біля села Медведівці на Тернопільщині полк відбив сім контратак фашистських танків. Цього дня підполковника контузило вибухом міни, але поля бою він не залишав.
– В атаку! – крикнув Сингаївський, але, скошений кулею, впав.
А полк завдяки утриманому його бійцями плацдарму успішно розвинув наступ.
* * *
23 вересня 1944 року Семену Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

За матеріалами архівних документів публікацію підготовили
Вадим КОРНІЄНКО та Анатолій КАЗИМІРЧУК, кандидат історичних наук.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.