сегодня: 16 июля, понедельник
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 129 от 10 ноября 2017 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Архив

  « Июль 2018 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

  Главная / НОВОСТИ ОБРАЗОВАНИЯ / Світлана Денежна: «Головна мета – виховати людину»

Світлана Денежна:  «Головна  мета  –   виховати  людину»
10.11.2017 , № 129 от 10 ноября 2017 г.

Штрихи до портрета сучасника

Однією з кращих у Чернігівському районі є Верхньотокмацька загальноосвітня школа I-III ступенів, яка щойно урочисто відзначила 40-річчя. У здобутках – зусилля і напружена праця всього педколективу. Насамперед таких людей, як заступник директора з навчально-виховної роботи Світлана Іванівна Денежна.

Професію  обрала  у  першому  класі

– Я ПАМ’ЯТАЮ, і батьки про це неодноразово розповідали, що буквально після уроків першого дня навчання у першому класі я повернулась додому і чітко заявила: «Я буду вчителем!», – згадує Світлана Іванівна. – Так мені сподобалась перша вчителька Наталія Олексіївна Старченко, яка пізніше стала директором Владівської середньої школи, і її уроки. Пам’ятаю, як вона зайшла, як провела перший урок. У класі нас було 22 учні. Враження на мене вчителька справила дуже сильне. Тому я і заявила, що буду вчителем саме початкових класів. Інших професій не уявляла.
І наступні роки наполегливо йшла до поставленої мети. Пізніше мене вчила Лідія Адамівна Дядик, яка теж відіграла важливу роль у тому, що я стала вчителем. Вона була вимоглива, але справедлива. Вдячна я і ветерану Галині Григорівні Шпак. А також Таїсії Андріївні Коротич, яка була вчителем початкових класів, а я працювала вихователем.  Підтримувала мене, коли я тільки прийшла в цю школу, була мені як наставник. Батьки і родичі не раз говорили, що у мене м’який характер, і як я буду працювати з дітьми.
...Перші три класи Світлана закінчила у початковій школі, потім перейшла до нинішньої нової середньої школи, яку збудували 1977 року. У цьому велика заслуга вже покійного голови колгоспу «Росія» Леоніда Опанасовича Слободченка, який вирішив зробити гідний дарунок дітям і батькам на честь 60-річчя Великого Жовтня.  Після 8-го класу Світлана без коливань продовжила навчання у Запорізькому педучилищі № 1. Закінчила його 1986 року, і її направили до міста Василівка. Працювала вчителем початкових класів у середній школі № 3, де відбулися  перші самостійні уроки.
– А вам не страшно було на перших уроках з незнайомими ще дітьми?
– Страху не було. Я ж готувалася до цього всі попередні роки. І перші уроки принесли навіть радість. Проблем з дітьми у мене ніколи не було. У Василівці я із задоволенням відпрацювала чотири роки. Одночасно заочно навчалась у Бердянському державному педінституті за спеціальністю початкові класи. Потім так склалися сімейні обставини, що я переїхала до свого  району. Працювала методистом  у Чернігівському районному відділі народної освіти. А далі повернулась до рідного села, де успішно розвивалась оця чудова середня школа. Нині вже виповнилося 20 років як я тут. З них 14 – заступником директора.

Оцінку  дають  вихованці

– ЯК на мене, то сьогодні бути вчителем дуже важко. Чи це так?
– Я переконана, що основна маса талановитих людей виходить із села. Наші діти, слава Богу, це розуміють. Вони у нас патріоти. Настроєні захищати інтереси України. Діти з малку привчені до праці. Міські діти часто живуть у більш комфортних умовах і з труднощами менше стикаються. І в житті сільські діти почувають себе упевненіше. Тому працювати з ними відповідально, але приємно.
Моє життєве кредо (і дітям про це говорю): ми повинні не стільки давати їм самі знання, як повинні їх навчити, де їх знаходити. З інформації, якої зараз багато в Інтернеті, навчити вибирати головну і навчити відстоювати свою точку зору. І найголовніше, що вважаю і своїм досягненням і дітям говорю: у будь-якій ситуації ви повинні залишатись людиною. Ми, в першу чергу, виховуємо їх Людиною з великої літери. Хай хтось  не знатиме синус, косинус, але ми завжди повинні залишатися Людиною.
Два роки тому мене запросили на зустріч випускників, яких я вела до 9-го класу, а далі вже стала завучем. Було дуже приємно, коли вони казали: «Світлано Іванівно, ми пам’ятаємо, як ви нам говорили, що треба завжди залишатись людиною. А ще ви нас вчили ось цьому і цьому. Ми все це пам’ятаємо». Я побачила свій результат виховання. Всі вони стали хорошими людьми і знайшли себе у житті. Вважаю, що це головне для вчителя.
Я завжди звикла говорити відверто, що я відчуваю. Якщо я цього не роблю сама, то як я можу цьому вчити дітей. У мене один син. Це моя гордість. Він закінчив електротехнічний коледж після 9-го класу, а нині на останньому курсі Запорізького національного технічного університету  і працює на підприємстві «Мотор Січ».
Я пишаюся своєю школою. Директор у нас дуже хороший. За останні кілька років багато що зроблено для оновлення школи. Повністю відремонтована актова зала, дуже гарний спортзал, чудовий вестибюль. Гарний ремонт у всій школі. Батьки відгукуються дуже добре. У колективі 20 вчителів, 120 вихованців. Я перекваліфікувалася і сьогодні читаю «Основи здоров’я» з 1-го по 9-й клас. Мені дуже подобається цей предмет. І діти з інтересом його вивчають. Бо здоров’я – найцінніше, що є у людини.

 Авторитет  і  в  школі  і  в  районі

– Я ВДЯЧНИЙ Світлані Іванівні за те, що тут працюю вже п’ятий рік, – відверто зізнався нинішній директор школи Анатолій Володимирович Солоха. – Коли школу прийняв, це була перша людина, яка дала мені можливість тут залишитись. Бо вже через кілька місяців я  хотів кинути цю роботу. Писав заяви. Саме дякуючи їй, яка мене підтримала, допомогла, я тут працюю і колективом задоволений. Свою роботу вона виконує професійно. І при цьому завжди залишається у затінку. Будь-який захід з дітьми проводить інтересно, але себе ніколи не вип’ячує. Вона користується авторитетом не лише у нашому колективі. Світлану Іванівну  запрошують постійно на районні семінари, наради, вебінари. Ми зараз боїмося цих інновацій, а вона спокійно йде. Я вдячний їй, що склався як педагог.
Так само шанобливо і з повагою відгукуються про Світлану Іванівну і батьки вихованців школи.

Запорізька область.
Фото автора.

 

Автор: Григорий ПЕТРАКОВ.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.