сегодня: 17 декабря, воскресенье
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 112 от 03 октября 2017 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Декабрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / «Рота, в атаку! За мною!»

«Рота,  в  атаку!  За  мною!»
03.10.2017 , № 112 от 03 октября 2017 г.

Професія – Вітчизну захищати


Це був останній наказ 22-річного лейтенанта, командира стрілецького підрозділу адигейця Ісмаїла Тхагушева, якого під час визволення Житомирщини в районі сіл Лещин і Піски скосила ворожа куля.

Здрастуй,  Дніпре!

ПОХМУРОГО світанку 24 вересня 1943 року частини 23-ї стрілецької дивізії вийшли до Дніпра. Увечері наступного дня передові батальйони дивізії мали форсувати річку й захопити важливу висоту 175,9. Кидок через Дніпро передових підрозділів полку очолив полковник Іван Бастєєв.
У 89-му стрілецькому полку першій належало форсувати Дніпро роті лейтенанта Ісмаїла Тхагушева. О 22-й годині плоти й човни безшумно відчалили від берега. Прискорено билися солдатські серця, слух і зір напружені. Кожний подумки готував себе до вирішальної битви за захоплення плацдарму.
Командир вдивлявся вдалину, сподівався, що бійцям удасться непоміченими підійти до правого берега й захопити гітлерівців зненацька. Та коли до берега залишалося не більш як двадцять метрів, тишу осінньої ночі розітнули кулеметні й автоматні черги, у небо злетіли ракети.
Ротний скомандував:
– Вогонь!
Він першим стрибнув у воду і, піднявши над головою автомат, щосили крикнув:
– Уперед!..
Вибравшись на піщаний берег, лейтенант з ходу повів своїх бійців в атаку. Він розумів, що треба стрімким ривком подолати відстань до першої ворожої траншеї, не дати противнику отямитись.
– Гранати до бою! – пролунав голос командира, і в противника полетіли гранати.
Солдати увірвались у траншею. Фашисти не витримали такого натиску й почали відходити. Щоб остаточно зламати їхній опір, лейтенант Тхагушев висунув на лівий фланг станковий кулемет і вогнем вибив ворога з траншеї.
У результаті запеклої атаки і сміливого маневру рота Тхагушева досягла гребеня висоти 175,9 й оволоділа її східним схилом.
Тепер головним завданням було закріпитися на висоті. Не марну­ючи ані хвилини, лейтенант наказав окопатися. Для зміцнення свого оборонного рубежу він на флангах поставив станкові кулемети,  деякі підходи замінував. Бувалим воїнам доручив найнебезпечніші місця. За цією роботою і застав його командир полку. Наказав доповісти й показати рубіж.
Оглянувши з ротним оборонні позиції, полковник сказав:
– Добре попрацював, молодець! Тепер треба вистояти, лейтенанте! Висота – ключова позиція, і від неї залежатиме успіх форсування Дніпра нашою, 23-ю стрілецькою дивізією.

Сім  днів  кривавих  боїв

ПОКИ рота лейтенанта Тхагушева закріплювалася на висоті, головні сили полку за ніч форсували Дніпро й зайняли бойо­вий порядок на плацдармі.
Удосвіта ворог кинув у бій до батальйону автоматників у супроводі шести танків. Намагаючись зайти з флангу, він наткнувся на протитанкові гармати й потужний кулеметний вогонь. Саме тут, на фланзі, противник зазнав великих втрат.
Бій точився запеклий, і хоча перевага в силах була на боці гітлерівців, рота трималася, проявляючи величезну мужність. Маневруючи, комроти з’являвся там, де вороги лізли напролом, закидав їх гранатами, підбадьорював і надихав своїх бійців.
Однак противник знов і знов під прикриттям танків переходив у контратаки. Гітлерівці намацали стик роти Тхагушева із сусідом ліворуч і сподівалися прорвати тут оборону, вийти в тил нашим під­розділам. Але артилеристи швидко впоралися з танками, і чергова контратака ворога захлинулась…
Осінній день схилявся до вечора. Затих бій на плацдармі. Висота залишилася за нами.
Уранці бій спалахнув з новою силою. Гітлерівська піхота за підтримки танків кинулась у контр­атаку, сподіваючись, що після масованих ударів авіації та артилерії скине наші підрозділи в Дніпро. Не вийшло! Наша артилерія відкрила масований вогонь і зупинила фашистів. Земля здригалася від вибухів снарядів і мін, свистіли осколки й кулі. Бійці мужньо відбивали натиск гітлерівців.
Бій досягнув найвищої точки. І в цей час у стані ворога зчинилася метушня: вцілілі танки сповільнили хід і почали маневрувати, піхота лежала, притиснута до землі. Лейтенант Тхагушев упіймав цей момент і сміливо підняв роту в атаку. Його підтримали сусідні підрозділи, і контратаку гітлерівців було зірвано.
– Оце орел! Гляньте, як нищить фашистів, – говорив полковник Бастєєв, спостерігаючи за діями Тхагушева. – Оце герой!
Контратаки противника цього дня повторювалися тричі, але наші воїни їх відбили.
Сім днів тривали запеклі бої на маленькому плацдармі. Частини 23-ї стрілецької дивізії не тільки утримували захоплений плацдарм, а й розширювали його.
Коли постало питання про заохочення тих, хто відзначився в боях за Дніпро, командир полку першим назвав ім’я відважного командира роти Ісмаїла Тхагушева. Йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу.

«Визволяючи  Україну,  захищаю  вас»

ПІСЛЯ цих боїв та визволення Києва лейтенант Тхагушев з боями у складі своєї дивізії визволяв міста і села Житомирщини. Але в середині листопада обстановка на фронті в районі Житомира різко змінилася. Противник перейшов у контрнаступ, завдавши потужного танкового удару по частинах 23-ї стрілецької дивізії в районі сіл Лещин і Піски. У нерівному бою героїчно загинув і лейтенант Тхагушев.
Багато років було невідоме місце поховання відважного воїна. 1978 року долею героя зацікавилося Житомирське військово-наукове товариство. У результаті пошуків вдалося відтворити картину бою біля села Лещин і знайти його учасників.
На підставі спогадів очевидців, а також після ретельного вивчення архівних документів через 39 років було знайдено місце поховання  Героя Радянського Союзу лейтенанта Ісмаїла Тхагушева – брат­ська могила на території середньої школи в селі Лещин.
У краєзнавчому музеї зберігається лист-трикутник славного воїна (його, як з’ясувалося, витягли з нагрудної кишені гімнастерки героя санітари під час поховання загиблих), датований 8 листопада 1943 року й адресований рідним у далекий аул Мале Псеушхо Туапсинського району.
«Дорогі мої мамо, тату, брати, сестри й сусіди! Повідомляю, що я живий і здоровий, чого й вам бажаю. Я ще на фронті, б’ю фашистських загарбників нещадно. Вони огризаються, як дикі барси, але втікають. Рано чи пізно ми доб’ємо ненависного ворога.
Ми переможемо! Впевненості додає те, що проти них воює доб­ре озброєна армія солдатів різних національностей і національних меншин, здружених великою країною. Кожен у моїй роті знає: визволяючи інші села й міста від клятих загарбників, ми зберіга­ємо мир і спокій своїх родин там, удома. Тож і ви будьте певні: тут, на просторах України, я захищаю вас. Ваш син Ісмаїл Тхагушев».

За матеріалами архівних документів публікацію підготували Михайло БАЛТЯНСЬКИЙ та Анатолій КАЗИМІРЧУК, кандидат історичних наук.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.
Заборы, сетка секционная - цена от frunzezabor.com