сегодня: 20 сентября, среда
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 97 от 29 августа 2017 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Сентябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / У сяйві бессарабських самоцвітів

У  сяйві  бессарабських  самоцвітів
29.08.2017 , № 97 от 29 августа 2017 г.

Народні перлини


«Передосінній день 28 серпня люди називають Першою Пречистою, – каже відомий знавець і пропагандист довколорелігійних обрядів та звичаїв Василь Григорович Швидкохід із Придунав’я, – він дає старт посіву озимини. Серед церковних свят, встановлених на честь Богоматері, цього дня водночас відзначається найбільший празник Її святого і славного Успіння».

«Стає  дівка  речиста»

–ЗДАТНІСТЬ кращої половини роду людського багато говорити будь-коли і про що завгодно загальновідома. Василю Григоровичу, чому саме ця риса в такий празник набуває урочисто піднесеного звучання?
– Хочу заперечити: кращої половини роду людського бессарабського походження ваше зауваження не стосується. Її  в нас називають гаєм самоцвітів.
– Це ви кажете, як патріот краю. Дуже поетично.
– Що тут дивного? Адже сама жінка – натхненник, муза поезії. А де поезія – там любов до слова. Сяйвом бессарабських самоцвітів опромінена одна з наших приповідок: «Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста». Тобто багато говорить, бо дівчата вже звільняються від тяжкої робити. Обжинки минули, зерно в засіках. Посів озимих – справа чоловіча. У дівочій думці – заміжжя. На порозі весільний сезон.
У період Першої Пречистої в садах Бессарабії, як і всієї України, збирають урожай. Залишаються тільки зимові сорти яблук та груш. Збираючи садовину, дівчата співають:
Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок знайшов.
«Спасику батьку,
Віддай мій мішечок,
Не буду ходити
У твій садочок».

– Це щось на зразок колядок і щедрівок?
– Так, народна творчість щодо релігійних празників послідовно різноманітна. Взагалі протягом осіннього періоду є три «Пречисті», про них у народі мовиться так: «Перша Пречиста жито засіває, друга – дощем поливає, а третя снігом покриває».
Шанобливо ставляться бессарабці до обряду «Обжинки», присвяченого завершенню жнив. Його центральна фігура – останній дожиночний сніп пшениці й жита. Дівчата вбирають його у свитку, сарафан або обвивають ситцевими хустками. Влаштовують довкола нього хороводи. Потім із колосків сплітають вінок, стрижневим елементом якого є маслинова гілка. Надягають його на голову найвродливішій  дівчині й ідуть селом. Якщо на шляху зустрічається чоловік чи хлопець, ця дівчина скидає вінок і надягає на нього. Подружки з танцями і співами оточують такого «полоненого», вимагають викуп.
Дівоча ватага з дожиночним снопом обов’язково навідується до господаря поля, і вродлива дівчина надягає йому на голову вінок. Господар запрошує всіх до хати, частує червоним вином. Його дружина пригощає різними наїдками. На столі зазвичай млинці із салом, яєчня, приправлена тертим гірким червоним перцем. Тут же мед і густа пшоняна каша на маслі – щоб гущавилися посіви. Звеселілі дівчата затягують:
Як з нашої нивки    Диво, диво!
Нині дожинки.    Господиня ладна,
Диво, диво!    Пригощати здатна.
Господар віншує,    Ой, диво, диво!
Всіх вином частує.

Як бачите, народ із великої  пошани й любові до Богородиці сповнюється натхненням у своїх величальних дійствах, які додають йому впевненості та життєвого оптимізму.

Від апокрифів до наших днів

–КОЛИ ж усе це відбувається? Бо відомо, що хоч і великий празник, та працювати дозволяється.
– Після роботи, звичайно.
– І як таке дійство перегукується з Успінням Божої Матері? Адже Успіння – це кончина, подія, здавалося б, тужлива. А бессарабці співають, танцюють та ще й випивають.
– Ритуал перейнято з давніх часів. Він описаний у багатьох апокрифах. А церковники з метою встановлення дати відходу Богоматері на небо обрали одну версію…
– Даруйте, що значить «для встановлення дати»? Якщо така сумна подія євангельського змісту трапилася, то десь же мали Її зафіксувати вже в першому столітті після Різдва Христового, його розп’яття і Вознесіння?
– Звичайно, фіксували. З різночитанням дати церковники зіткнулись у шостому столітті, коли заговорили про місяць і поминальний день Її спочину. Одні автори апокрифів називали грудень, інші – січень, а то й узагалі квітень. Зійшлися на межі двох сезонів – літа й осені. Смерть Матері Божої називається Успінням на знак того, що Вона нібито заснула на якусь мить, а тоді, наче сон, струсила з очей мертвотність гробу, побачила безсмертне життя й Господню славу.
У Діях святих апостолів сказано, що після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа апостоли повернулися з гори Елеонської в Єрусалим і там жили всі разом, чекаючи зішестя Духа Святого. З ними була й Матір Божа, Яка в цей час жила в Іоанна Богослова, молилася, постійно згадувала про Свого Божественного Сина.
Із численних переказів і праць отців Церкви відомо, що після зішестя Святого Духа на апостолів Богородиця залишилася в Єрусалимі, відвідувала ті місця, де ходив і проповідував Її Син Ісус Христос, і не хотіла залишати країну, для неї дорогу і священну.
– Кажуть, на неї вчиняли замахи, Її хотіли вбити. За що?
– Насамперед за те, що вона народила Сина Божого. До того ж Її любили й шанували християни. Це непокоїло царя Ірода Агриппу, язичників та іудеїв, які переслідували Церкву Божу.
– Бачили в ній конкурентку в оволодінні душами людей?
– Авжеж! Учення Ісуса Христа поширювалося світом. Іновірцям це стало поперек горла. Богородиця змушена була разом з Іоанном Богословом потай залишити Єрусалим, і пішла в місто Ефес, де Її прийняв єпископ Кіпрський Лазар, якого свого часу воскресив Спаситель, а також піднялася на гору Афонську. Через деякий час, коли гоніння на християнство закінчилося, Пресвята Діва повернулася в Єрусалим і знов оселилася в домі Іоанна Богослова на Сіоні.

Райська  маслинова  гілка

–БОГОРОДИЦЯ була дуже набожною, певно, це й рятувало Її?
– На Її прикладі ми вкотре переконуємося, що віра – велика сила. Перед нею не здатні встояти ніякі мури й фортеці... Одного разу Діва Марія, як завжди, пішла на Елеонську гору і там під час молитви побачила перед собою архангела Гавриїла з райською маслиновою гілкою в руках. Він подає Їй гілку й каже: «Твій Син і Бог наш жде тебе з ангелами, архангелами і всіма небесними силами. Через три дні Ти преставишся, і Він вознесе Тебе, Матір Свою, в небесне Своє Царство, де Ти будеш жити з ним вічно».
Зраділа Діва Марія, розповіла про це  Іоанну Бого­слову й почала готуватися до кончини, зробила останні розпорядження, попросила поховати в Гетсиманії, там, де лежали Її батьки і праведний Йосиф. Потім вручила Іоанну райську гілку, щоб, за велінням ангела, ніс Її під час похоронної процесії перед Її гробом…
– Вибачте, що знову перебиваю. А чи не з цією гілкою перегукується маслинова гілка, вплетена у вінок бессараб­ських красунь з обряду обжинків?
– Безперечно, з нею. За переказами, маслина здатна відганяти злих духів, захищати справедливість…Так от, Діві Марії дуже хотілося ще раз побачити тут, на землі, зібрання апостолів. І сталося диво: на Її Успіння зібралися всі апостоли, розсіяні по світу. Довідавшись від Іоанна Богослова про причину зібрання, вони зажурились. Обливаючись слізьми, відповідали на Її запитання про їхні справи щодо проповіді слова Божого. Вона їх утішала, казала, що йде до «Сина Мого і Бога нашого». Просила після поховання Її тіла повертатися до своєї справи.
Коли настав час кончини Пресвятої Діви, о першій годині дня у світлиці раптом засяяло яскраве світло, дах будинку розкрився, і чудесне видіння побачили присутні. Сам Господь Ісус Христос зійшов з неба з ангелами та святими. Богородиця з радісним вигуком підхопилася зі смертного ложа назустріч Спасителю і передала душу Свою в його руки. Всі почули спів хору: «Радуйся, Благодатна, Господь із Тобою, Благословенна Ти між жонами!»
У день поховання апостоли підняли труну з тілом Божої Матері і зі співом псалмів пронесли Її через місто Єрусалим у Гетсиманію; попереду йшов Іоанн Богослов, несучи сяючу яскравим небесним світлом гілку райської маслини. Процесія була багатолюдна.
Це дратувало іудейських священиків і старійшин. Підкуплений ними зухвалець Афоній кинувся до гроба, хотів його перекинути. Але ангел Господній невидимим мечем відтяв йому руку. Афоній тут же покаявся, і апостол Павло зцілив його. Тіло Богоматері поховали в печері, вхід до неї завалили великим каменем. Три дні апостоли не відходили від гробниці, молилися.
– Тероризм уже тоді процвітав?
– Як бачите…На третій день до Єрусалима прибув відсутній на похороні апостол Фома. Аби дати йому можливість попрощатися з Тілом Божої Матері, відкотили камінь, який закривав вхід у печеру, але Тіла Богоматері там не знайшли. На місці, де воно було, лежала лише плащаниця, що покривала його.
Вдома за поминальною трапезою вони, як завжди, лишили одне місце вільним, поклали хліб на честь воскреслого Господа Ісуса й молилися, дивлячись на небо. Раптом пролунав ангельський спів і серед хмар побачили Божу Матір в оточенні ангелів і святих. «Радуйтесь, – сказала вона їм. – Я завжди буду з вами». Святі апостоли, вклонившись, промовили: «Свята Богородице, помагай нам!» Тут тільки вони зрозуміли й повірили, що Богоматір на третій день після Свого успіння воскресла.
– Якими словами ви хотіли б завершити нашу бесіду?
– Свята Богородице, врозуми зачинателів війни на Донбасі й припини злочинне кровопролиття!
– Я обома руками за!

 

Автор: Михаил БАЛТЯНСКИЙ.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.