сегодня: 17 декабря, воскресенье
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 88 от 04 августа 2017 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Декабрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / Олександр Дядя: «Наше головне завдання – допомогти людям вижити»

Олександр  Дядя:  «Наше  головне  завдання  –  допомогти  людям  вижити»
04.08.2017 , № 88 от 04 августа 2017 г.

Штрихи до портрета сучасника


Олександра Івановича Дядю вже вчетверте поспіль обирають головою Чернігівської районної організації ветеранів України. А це чотирнадцять років невтомної праці на громадських засадах. Серед людей він має незаперечний авторитет завдяки таким рисам, як людяність, безкорисливість, ініціативність.

Допомагає  телемарафон

–У БЕРЕЗНІ цього року ми відзначали 30-річчя нашої організації, – розповідає Олександр Іванович. – Були урочисті збори, концерт, 22 ветерани-активісти отримали премії. Об’єднує вона близько шести тисяч ветеранів війни, праці, дітей війни, ветеранів силових структур, які входять до складу 30 первинних організацій. Наше головне завдання – допомогти людям вижити в непростих умовах.
Однією з ефективних форм такої допомоги став телемарафон «Пам’ять», який протягом 18 років провадиться в області. Стартує він напередодні Дня Перемоги й фінішує в день початку Великої Вітчизняної війни 22 червня. Активну участь у ньому бере й громада Чернігівського району. Олександр Іванович показує дані по районах. Для порівняння: нинішнього року, наприклад, сусідній Більмацький район зібрав 5115 гривень, Михайлівський – 47 800, а Чернігівський, де сама біднота й немає підприємств, – 50 350. Ці кошти надійшли на рахунок обласного штабу марафону. Заслуга в цьому й самого керівника ветеранської організації, який веде велику організаторську роботу.
Традиційно найактивніші – колективи СВК «Світанок», який очолює В’ячеслав Курленков, та СВК «Новомихайлівський», де керівником Петро Удовенко. Вони постійно перераховують ветеранам чималі кошти. Найближчими днями гроші надійдуть з області на рахунок районної  організації, і актив їх розподілятиме.  Щоб усе було публічно, Дядя  детально про це повідомляє в районній газеті. Серед найкращих первинних організацій голова ради називає Новомихайлівську, яку очолює колишня вчителька Надія Гребньова, а також Довгинську, де керівником майже двадцять років Іван Філоненко. Вони активно співпрацюють з місцевими СВК. А ще – первинна організація працівників освіти райцентру, якою керує Зінаїда Мормиль. За активну роботу у ветеранській організації її відзначено орденом Княгині Ольги. Сприяє роботі й співпраця з районною організацією Червоного Хреста. Разом стараються так ді­яти, щоб не обійти увагою жодного ветерана.

Школа  мужності  й  відваги

ОЛЕКСАНДР Дядя ще за радянських часів пройшов доб­ру школу колективної праці. Народився у серпні 1948 року в селі Щербаки Василівського району в сім’ї колгоспників. Батько був фронтовиком, він і прищепив синові любов до ветеранів. А ціну хлібу пізнав  помічником комбайнера під час літніх канікул. Після середньої школи Олександр пішов працювати слюсарем в ЦРМП (цех ремонту металургійних печей)  на «Запоріжсталі». Звідти призвали в армію, в прикордонники.
– Наша застава на кордоні Вірменії і Туреччини була на висоті 2500 метрів над рівнем моря, – згадує ті часи ветеран. – Сніг випадав у жовтні й лежав аж до квітня. Служба була нелегка й відповідальна. Вдень застава спить, а вночі чергують бойові наряди. За будь-якої погоди. Вдень біноклі, а вночі ліхтарі, повзали на пузі. Ніяких тепловізорів чи приладів нічного бачення ми тоді не знали. Були коні, та й то для тривожної групи. Там обрали секретарем комсомольської організації застави, там і в партію вступив. День прикордонника для мене святий.
Після армії Олександр влаштувався до БМУ-2 тресту «Дніпродомнаремонт», навчався на заочному відділені Харківського юридичного інституту. На третьому курсі від колективу його направили на роботу в міліцію. Починав дільничним інспектором, потім працював слідчим. У Приазовському районі водночас був і секретарем парторганізації правоохоронних органів. 1980 року Дядю направляють до Чернігівки заступником начальника РВВС. Через шість років став начальником райвідділу міліції, дослужився до підполковника. 1995-го за вислугою вийшов на пенсію.
– Можливо, ще попрацював би, але почалася катавасія, – говорить ветеран. – Робота нелегка. Дружина й досі згадує, скільки змарновано свят. Тільки пішли чутки, що я збираюся на пенсію, приходить до мене делегація фронтовиків з проханням очолити районну ветеранську організацію. А через три дні районна конференція. Я їм: «Нічого не вийде, бо все залежить від міністра МВС. А коли він підпише наказ, не знаю». Спочатку я створив первинну організацію ветеранів міліції. Потім був заступником голови, а вже 2003 року мене обрали головою районної організації ветеранів.

Військово-патріотичне  виховання

Один із важливих напрямів діяльності ветеранської організації військово-патріотичне виховання. На жаль, сьогодні учасників ВВВ у районі залишилося восьмеро, всім за 90. Їх регулярно відвідують, на День Перемоги й визволення Чернігівки запрошують на зустрічі, у поміч залучають депутатів районної та обласної ради. Через районну газету до Дня Перемоги влаштовують конкурси дитячих творів про фронтовиків.
Олександр Іванович активно використовує в цій роботі свою службу в прикордонних військах. Створили відповідну районну організацію, розробляють різні патріотичні заходи.  Так, в Олексіївці Більмацького району, на батьківщині легендарного прикордонника Карацюпи, щороку в квітні в день його народження проводять зустрічі біля меморіалу. Цей захід уже вийшов на рівень державного. А
28 травня ветерани-прикордонники збираються на мітинг біля меморіалу в Чернігівці.
– Із владою буває тяжко: керівники часто змінюються, приходять молоді люди, далекі не тільки від проблем району, а й розуміння того, що таке ветеранська організація. Мені запам’яталася перша зустріч керівників громадських організацій з новим головою РДА, який свій виступ почав з того, що кожен із нас має побувати в Європі, побачити, як там живуть, і прагнути так само жити. Ми йому: немає за що поїхати навіть до Бердянська за якихось 80 кілометрів. Про яку там Європу говорити...

Запорізька область.

 

Автор: Григорий ПЕТРАКОВ.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.