сегодня: 17 декабря, воскресенье
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 87 от 03 августа 2017 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Декабрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / «Вам морозу? Будь ласка!»

«Вам  морозу? Будь ласка!»
03.08.2017 , № 87 от 03 августа 2017 г.

Штрихи до портрета сучасника


Цими з гумористичним відтінком, але цілком серйозними словами герой нарису зазвичай починає своє «чаклунство» над холодильними агрегатами, які замість мінусової температури раптом починають «гнати» плюсову.

Ці  підступні  двигуни…

АНДРІЙ Боруля, невисокий, з короткою стрижкою та глибокими світлими очима молодик, уважно оглядає морозильну камеру «Атлант». Агрегат білоруського виробництва, він уже мав справу з такими. Працюють  нормально, але трапляються винятки.
– То, кажете, погано морозить? – запитує літнього господаря, який через службу сервісу «Гарантія» замовив додому майстра-ремонтника.
– Зовсім не морозить, – скаржиться той. – Ми його завантажуємо тільки в сезон заготівлі ягід і фруктів. От і цього року на 700 гривень накупили малини, полуниці. Заклали в холодильник, увімкнули його й поїхали на кілька днів у Київ до дочки в гості. Повертаємось, а біля морозилки – калюжі соку. Все довелося викинути.
– Так бувало й раніше?
– Ні, це вперше.
Майстер з допомогою викрутки і спеціальних ключів розбирає задню стінку агрегату.
– Тут спарені два мотори-компресори, – повідомляє він. – Один треба міняти.
– Скільки це коштуватиме? – зніяковіло цікавиться господар.
– Неновий – півтори тисячі гривень, – відповідає Андрій, – новий – удвоє дорожче.
– На нього пенсії не вистачить, – скрушно хитає головою господар.
– У нас є пільгова знижка, – нагадує майстер.
На кухню заходить дружина господаря, який зустрічає її запитанням:
– Ремонт дорогий. Потягнемо?
Вона замислюється. Потім каже:
– Викрутимося. Дочка підкине…
Останнє слово за господарем:
– Гаразд, ставте дешевший… А ненового мотора надовго вистачить?
Андрій запевнив, що працюватиме довго. У разі якихось порушень можуть звертатися прямо до нього. Полагодить безплатно.

Гарантує…  «Гарантія»

БОРУЛЯ знає, що його постiйна доброчинність під час обслуговування людей зі скромними матеріальними статками насторожує керівника сервісної служби Дмитра Бірюкова і деяких колег. Хоч б що лагодив, неодмінно привозить копію акта виконаних робіт з дописаним рядком «Пільгова знижка». Її розмір визначає сам – менше 25-30 відсотків не ставить.
– Дмитре, – телефонує Боруля шефу, – тут виникла потреба замінити мотор. Я маю в машині два – новий і відреставрований. Поставлю другий, бо на новий у господаря грошей не вистачає.
– Став який хочеш, – лунає в трубці голос співрозмовника, – тільки ж не здешевлюй роботу. Бо при твоїй доброті ми в трубу вилетимо.
– Не хвилюйся, не вилетимо, – запевняє Андрій.
Майстер знімає несправний мотор і каже господареві:
– На базі я його розберу, реставрую і поверну вам про запас.
– Ой, не треба, – тривожиться той, – це ж іще витрати.
– Хіба я говорив про них?..
На місце знятого мотора він вправно вмонтовує відреставрований. Водночас з’ясовується, що й випарник нікудишній, «кульгає» терморегулятор. Їх також замінює, не повідомивши господаря, аби не лякати його. Нарешті заправляє агрегат фреоном і вмикає.
Вслухаючись у тихе гудіння моторів, витирає руки й повідомляє:
– Мороз забезпечено. Це вам гарантує «Гарантія». Заморожуйте все, що хочете.
Господарі бачили, що майстер не обмежився заміною мотора, ще якісь частини замінив. Андрій вгадує їхні думки: у що це їм обійдеться? Дві тисячі гривень їх шокуватимуть. Тому розрахунок він робить за пільговими розцінками, які в сервісній службі сам запровадив і сам же їх застосовує. Додає ще знижку як ветеранам праці.
Одержуючи від майстра акт виконаних робіт із зазначеною сумою трохи більше восьмиста гривень, зраділий господар насторожується:
– А ви не помилилися?
– Усе правильно, – з почуттям власної гідності відповідає Андрій Боруля.
– Я оформив розстрочку на півроку.
Зворушені господарі не могли надякуватись.

Добротою  –  за  доброту

А З ДУМКИ не йшли сказані шефом слова: «При твоїй доброті ми в трубу вилетимо». Так, він добрий, іншим бути не може. Стати таким навчило життя.
Восени 2014 року, коли почалася колотнеча в Донбасі, Андрій за порадою батька, також майстра з ремонту холодильних агрегатів та установок, зібрав свої речі, необхідний інструмент і подався вглиб країни, подалі від політичних чвар.
Обминувши бунтівну столицю, першу зупинку зробив у селі Ксаверівка, про яке читав, що його відвідав Юрій Гагарін, перебуваючи в Україні. Щойно сказав секретарці сільради про своє вміння ремонтувати холодильники, як відразу з’явилися три замовники. Він хутко всіх обслужив.
Йому не тільки заплатили за роботу, а й нагодували, запропонували житло. Просили залишитися. Тобто проявили свою щирість і щедрість. Тоді Андрій сказав собі: «За таку доброту треба віддячувати добротою».
Ще там, у Донбасі, він марив містом Біла Церква, яке чимось нагадує його рідний Алчевськ. Мріяв потрапити у відомий всьому світові дендропарк «Олександрія». Невдовзі в цьому місті й «приземлився». Знайшлись однодумці з місцевих і переселенців. Створили й зареєстрували в податковій службі приватне підприємство з надання населенню послуг із ремонту холодильних агрегатів.

«Душа  плаче  за  родиною»

– ЩО спонукало залишити Алчевськ?
– Не здогадуєтеся? Братовбивчі події. У мене плоскостопість, для служби в армії не придатний, але там таких брали. Зброю в руки – і виконуй команди вбивати собі подібних. А я цього не хочу. Коледж із ремонту технологічного обладнання закінчував для того, щоб виконувати мирну роботу, нести людям добро.
– Як у Білій Церкві з житлом?
– Наймаю куток. Знаючи, звідки я, люди проявляють дивовижну співчутливість. Кажуть: плати, скільки можеш. Такі слова і я кажу своїм замовникам.
– І дружина з тобою?
– Я не одружений.
– Скільки ж тобі?
– Тридцять сім.
– Еге, дружок, так ти ускладнюєш демографічну ситуацію в державі. Ні дружини, ні дитини… Про майбутнє України хай інші думають?
– Не зустрів ще ту, яка б раз і назавжди запала в серце.
– Певно, не тими дорогами ходиш. І хто ж тебе вдома чекає?
– Старенькі батько й матір і старша сестра Люда. У неї дві доньки, закінчують школу.
– Вдома давно був?
– Після виїзду – жодного разу. На пропускному пункті можуть загребти.
– Хто?
– Або ті, або ці…
– А тягне туди?
– Не питайте. Душа плаче за родиною.

Біла Церква, Київська область.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.
Если возникли неисправности холодильника атлант звоните сюда.