сегодня: 25 июня, воскресенье
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 68 от 16 июня 2017 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Июнь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / У дарунок – осяйну усмішку

У  дарунок  –  осяйну  усмішку
16.06.2017 , № 68 от 16 июня 2017 г.

Такого  гасла  додержує  лікар-стоматолог  Олександр  Коваль


Коли справу свою любиш

ОЛЕКСАНДР Коваль, високий, майже двометрового зросту, зазвичай приходить на роботу на півгодини раніше. Так було, коли понад двадцять років працював на рядовій посаді, маючи першу або другу зміну. Так і тепер, коли дві зміни видовжилися в одну, й він уже п’ять місяців очолює відділення Київського стоматологічного центру. Обідньої перерви і відбулася наша бесіда.
– Передусім, Олександре Богдановичу, хочу вас привітати  з Днем медичного працівника, який будемо вiдзначати пiслязавтра, й навздогін із службовим  підвищенням, побажати здоров’я,  успіхів у вашій нелегкій роботі.
– Щиро дякую.
– Й одразу запитання: як працюється в новій якості? Чи не обтяжує «шапка Мономаха»?
– Працюю з таким же захопленням, як і досі. Бо якщо любиш свою справу, інакше й бути не може. Очевидно, саме таке ставлення до обов’язків і слугувало для керівництва підставою доручити мені завідувати відділенням. Нова посада, зрозуміло, внесла зміни в мій розпорядок дня. Робота відділення починається о восьмій ранку, а прийом пацієнтів – о восьмій тридцять. Я приходжу о сьомій тридцять. Мені належить знати ситуацію в підпорядкованій службі медичного обслуговування. Протягом години встигаю провести обхід лабораторії, оцінити роботу лікарів і техніків, дати їм необхідні вказівки, поради. Вони ставлять чимало запитань, на які я зобов’язаний чітко відповідати, бо всі однаково важливі й по суті невідкладні. Постійні, наприклад, теми моделювання каркасів для зубного мосту, інших конструкцій. Тут скільки виконавців, стільки й запитань та пропозицій. Розглядаємо примірочні процеси, разом шукаємо варіанти їх удосконалення.
– Матеріалів вистачає?
– Слава богу, їх удосталь. Дають змогу технікам оперативно  виконувати  різні замовлення щодо обслуговування паціієнтів. 

«Хто на прийом? Заходьте»

ПІСЛЯ  такого огляду починаю прийом пацієнтів. Сьогодні у нас стандартний день – приймаємо всіх. І тих, хто постійно лікується в нашій службі, й тих, хто приходить уперше. Адже ми виконуємо всі традиційні види протезування, крім імплантації. Новачків  комплексно обстежуємо. Щоб якомога точніше визначити діагноз хворого зуба, недостатньо тільки обережно постукати по ньому медичним молоточком, треба ще й з’ясувати стан ясен, суглоба, язика і всієї ротової порожнини. Після цього інструмент у руки і – за роботу. Одна з чотирьох пацієнтів, які сьогодні побували у кріслі мого кабінету, вже двадцять років у нас обслуговується. Колись мала проблеми із зубами, в процесі лікування ми ці проблеми певною мірою зняли. Та час, хоч і кажуть, що лікує, але й додає нових клопотів. Настає потреба в протезуванні деяких зубів. Пацієнтка готувалася до цього два місяці.
Один спрацьований зуб довелося видалити. А двома іншими, що підлягають санації, тобто лікуванню, ми й зайнялись. Я відприпарував їх під спеціальні куксові вкладочки (в металургії це називається стрижнем), відмоделював у воску, і медсестра віднесла  їх у ливарню. Там понад двадцять років працює ливарником Олександр Полуянов. На основі мого зразка він  виготовить із металу стрижні, які  потім повернуться до мене на стіл. Пацієнтці призначаю час наступного відвідання мого кабінету. За кілька днів я зафіксую вкладки у належному місці порожнини рота  і почну припаровувати зуби під коронки.
– Тобто цим двом зубчикам ви продовжите життя, і вони ще довго слугуватимуть людині?
– Так. Але щоб оце «довго» було справді довгим, я даю предметні поради, як доглядати за зубами. Не вживати дуже гарячого і дуже холодного. Регулярно їх чистити доброякісною пастою, користуючись м’якою, а не жорсткою щіткою. І ні в якому разі не колоти зубами горіхи, як це дехто собі дозволяє.
– Будемо вважати, ця порада стосується і наших читачів. Не заперечуєте?
– Заради бога! Я нагадую відомі речі. Бо людина мчить до стоматолога, коли припече. Деякі пацієнти, виправдовуючи власну необачність, ще й жартують: мовляв, зуби мають бути вистраждані. Жорстокий жарт…
– А коли ви безпосередньо виконуєте обов’язки завідувача відділенням?
– Постійно. Я ж на робочому  посту. Прийом пацієнтів закінчую о дванадцятій. І в мене є ще три години для організаційно-методичної роботи. Працюю з кадрами щодо впровадження нових технологій, стеження за відкриттями колег у світовій практиці, адже наука рухається, відставати не можна. Крім цього, працюю з документами, виконую оперативні завдання від керівництва нашої установи.

Наступ на бруксизм

– КАЖУТЬ, якщо душа тяжіє до науки, то наука сама цю душу всотує в себе. У вас є таке тяжіння?
– Звичайно, є. Робота така. Вона просто підштовхує до наукових пошуків.
– Яка хвороба, пов’язана із зубами, на ваш погляд, недовивчена, а тому і недоліквідована?
– Бруксизм. Це мимовільне стискування зубів, що проявляється в основному під час сну в людей, які мають певні проблеми з психікою. Захворювання пов’язане з емоційним напруженням. Живемо в нелегкий час  – в країні війна, тяжка економічна ситуація, багато безробітних. Все це позначається на емоційному стані наших пацієнтів. Скрегіт зубами – наслідок гіперфункції жувальних м’язів, які працюють із підвищеною інтенсивністю. Тобто нормальна робота цих органів порушена.
– І багато у нас таких хворих?
– Майже кожний другий пацієнт. Людина не може контролювати нічний процес скреготу зубами. Протягом дня на її психіку звалюється безліч стресових факторів. Миттю на них вона не зреагувала, а, стиснувши зуби, відправила  у кору головного мозку. Вночі кора «розвантажується», й емоційний подразник надсилає імпульси на жувальні м’язи, які, скорочуючись, примушують зуби скреготати.
–  Від цього захворювання можна вилікувати?
– І можна, і треба. Але тільки комплексно. Ми вже виготовля­ємо конструкції, які в нічний час не дають м’язу скоротитись і примушувати зуби скреготати. Але є ще функція центральної нервової системи, яку треба змікшувати, аби вона не відправляла  імпульсів на скорочення нервів. Тим, хто працює в атмосфері нервових зривів, постійних переживань, признача­ємо певні заспокійливі препарати.
– Тема  бруксизму  має якесь відношення до вашої наукової дисертації?
– Пряме. Нею займаюся п’ять років. Напрацьовано і практикою перевірено чимало пропозицій. На той час, коли ця тема мене зацікавила, нею займались одиниці.  Багато лікарів не приділяли, та ще й зараз не приділяють  їй належної уваги. Хоча, за даними МОЗ, на це захворювання страждає більше третини населення планети Земля.
– Тобто ваші дослідження є серйозним наступом на бруксизм?
– Можна й так сказати…

З династії лікарів

– ЩО СПОНУКАЛО вас стати стоматологом?
– Родинне покликання: батько і мати – стоматологи. Школярем  часто ходив до них у лікарню, дивився, як працюють. Їхні колеги говорили: «У Валентини Іванівни та Богдана Пилиповича росте зміна». А в мене іншої думки й не було. Тому, закінчивши на відмінно  школу,   вступив до Івано-Франківського медичного інституту на стоматологічний факультет. А після вузу мене запросили на роботу в Київський стоматологічний центр. Тут я вже двадцять один рік.
– Ви єдиний у батьків?
– Ні, у мене є молодший брат, Володимир. Він здобув дві освіти – інженера-будівельника і юриста. Має гарну роботу, приємно, що його там цінують.
– А дружина ваша?..
– Софія – акушер-гінеколог вищої категорії. У нас двоє діток. Школярі. Хотілося б, звичайно, аби поповнили родинну династію лікарів. Але час покаже…

 

Автор: Михаил БАЛТЯНСКИЙ.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.