Молода українська суспiльнiсть ступає скорим кроком по дорозi до вищої культури. На разi дiгнали i перегнали ми полякiв в умiнню устроювати погроми. Так як у полякiв, так i в нас займаються цим страшним дiлом деякi вiйськовi частини, прикриваючи свої вчинки рiзними вимовами. У полякiв i в нас рiзати жидiв – дiло патрiотичне, жиди противники Польщi, противники України, большевики, тому їх треба вирiзати, так аргументують старi патрiоти поляки i новоспеченi патрiоти українцi, якi ще самi перед кiлькома мiсяцями сумнiвалися в можливостi збудувати самостийну Україну.

І дивно стає, де нашi патрiоти – гайдамаки знайшли найбiльше заклятих противникiв України не на бульварах українських городiв, це в конторах протофiсiв, а в бiдних переулках та закутках маленьких українських городкiв.

Вже на самi хати тих заулкiв жаль дивитись. Стрiхи викривленi лягають до землi, стiни попiдпиранi дошками, вiкна попри саму землю виходять з своїх рам i ледве сп’ятi латочками.

І одного дня, в суботу по обiдi о 3-й годинi в мiстi Проскуровi, вдираються в тi жидiвськi заулки, здоровi молодi мущини, члени культурного українського народу, одним потиском видушують дверi i вiкна, влiтають у тi нори не для того, щоби сонце впустити до хат, а для того, щоби принести загибель i смерть.

Хто ж це гуляв по проскурiвськiм базарi: люди? Цi єства не заслуговують на назву жадної звiрини, бо це ж було би образою тої звiрини. Герої? Де ж є на свiтi герої такi, якi мiрялися би з шестимiсячними дiтьми, немiчними бабами, коли ж ще в середнiх вiках тому шiссот лiт вряд уважалася заданою чести найкращих героїв лицарiв брати в оборону немiчних женщин i дiтей.

Бiля 1500 душ загинуло вiд гайдамацьких шаблюк. Гайдамаки в своїм нерозумi хвастаються, що 6000 вирiзали. Докладної статистики ще не зроблено.

Наш нарiд мусить змити проскурiвську пляму з себе як найскорше одноголосним осудженням того дiла i гострим покаранням його. Инакше не маємо права домагатися принятя до сем’ї народiв i засiдати разом з американцями, англiйцями, французами, якi неминуче мусять нас уважати не рiвними з собою, а людоiдами.

Осип Безпалко.

P.S. Текст приведен по оригиналу без орфографических и стилистических   правок.

С архивами работали
Светлана БОЖКО,
Владимир ГОВОРУХА.