О чем писала «Рабочая газета»
в феврале 1919 года

І Винницi Алах не обидив, i їй вiн дав таке славне мiсце як ресторан “Подiлля”. Тут що вечора – спiви, музика, море вина та горiлки... Тут тiльки й мають змогу вiдпочити тiлом i душею вимученi, виробленi “героi тила”. 13 лютого це пiяцтво дiйшло до краю; ось вам наочнi приклади: один iз старшин родом “республiканець” до того спився, що на пiсню: “На вгародi я била, лаптi новиє плєла – ех лаптi не спросились, iзорвались, зносились лапоточки мої” що є духу закричав: “Слава!” Перед п’яними очима з’явилася рiдна Москва, “удалиє молодци” в опорках та китайськi герої, що зараз роздирають грабують Україну й нищать її вiрних синiв. Один з панiв в “бекешi” та студентському картузиковi дiйшов до того, що попрохав заграти йому й опери “Жiзнь за царя” та на його несчастя музиканти не знали i замiсть того заграли: “Быстры какъ волны»… за що одержали 100 гривень!

Ось чим змученi “героi тила”!

Але всьому кiнець буває, каже народна приказка.

Так i тут пiв. на 11-ту годину являється наряд козакiв з комендантом та отаманом, «разбили грезы, уверенья, разбили сладкiя мечты», поодбирали у всiх документи i попрохали явитися завтра “на похмiлля”.

Це перша спроба припинення п’янства у Винницi.

Гадаємо, що де раз там i два, що за щирою участю цих людей пiяцтву буде положено кiнець, а безробiтних “героiв тила” направлять туди, де козам роги правлять.

Івась ЗІРКА.

P.S. Тексты даны без орфографических и стилистических правок в соответствии с оригиналом.

С архивами работали
Светлана БОЖКО,
Владимир ГОВОРУХА.