Настане день скорботи світової –
І попливе у лодії  труни
За вічний круг і пруг
Останній Воїн
Великої, Священної війни.

Душа солдата в потойсвітнім краї
Повільно рушить на суворий звіт,
І від осколків давніх перед раєм
Дуга безпеки заячить у світ.

І сам Петро, зачудування повен
З небаченої досі дивини,
У Всеблагого запитає:
– Хто він?
І Бог відкаже:
– Се – Останній Воїн
Великої, Священної війни.

Ти відчини Йому ворота, Петре,
І – грішного – до раю запроси:
Він на землі зазнав такого пекла,
Що Я Його простив на всі часи!

…Останній залп прониже тишу гостро.
І в щемну мить, як сироти в сльоту,
Таку печаль відчують час і простір,
Що навіть кутий з каменю Апостол
Ледь стримає за вією сльозу.

Борис Олійник