сегодня: 23 июня, суббота
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 85 от 17 мая 2011 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Июнь 2018 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / За прикладом батька

За прикладом батька
17.05.2011 , № 85 от 17 мая 2011 г.

Депутат Кременецької міської ради, що на Тернопільщині, Наталія Мельничук — комуніст із п’ятирічним стажем. Звичайно, її вважають молодим комуністом, але це не та молодість, яка зелена...

ДО ВСТУПУ в партію вона пройшла довгий і наполегливий шлях. Пам’ятає, як ще маленькою дівчинкою бігала в райком партії, секретарем якого за радян­ських часів працював її батько Юрій Олексійович. “Нині до колишніх партійців ставлення недбале, але про мого батька згадують лише добрим словом, — говорить Наталка. — Він знав у районі всіх, і кожний житель найвіддаленішого села також добре знав його. Для мене партія втілена в образі мого батька. Він завжди дотримувався однієї лінії — все робити для людей. Тяжко згадувати 90-ті роки, коли плювали в спину, проклинали, били вікна. Але переповнює гордість, що саме батько зберіг районну парторганізацію, яка була відроджена однією з найперших у Тернопільській області. Дивлячись на тверду позицію батька, і сама набиралася впевненості, віри в те, що треба продовжити шлях, який він торував для своїх нащадків. Часто спливають у пам’яті його слова: “Партія, яка зробила для мене все, вимагає і від мене цілковитої віддачі”.

ЗГАДУЮЧИ короткі роки свого життя, Наталія вважає, що і навчання у Вінницькому державному гуманітарному університеті, й початок трудової біографії — то часи становлення особистості, підготовка до свідомих кроків. “Враховуючи, що Юрій Олексійович був дуже порядний і чуйний, люди вважають, що і я успадкувала ці риси, тому й до мене ставляться так само, — зазначає Наталія. — Коли звертаються з різними проханнями, впевнені, що зможу щось порадити, допомогти”.

Але в житті не все так просто. Після кожного засідання міської ради охоплює гірке розчарування, відчуття, що борешся з вітряками. Жодна раціональна пропозиція не дістає підтримки. Молодий депутат залишається наодинці із зграєю бездушних хижаків. Приймаються рішення, що не мають ніякого відношення до громади. Когось кудись призначають, щось ділять, когось чимось наділять. Останнім часом найголовнішим стало питання перейменування вулиці Олега Кошового, що розташована на околиці й налічує кілька хатин, на Романа Шухевича. Цим переймаються навіть депутати з обласної ради. А в поданні фігурують такі велемовні обгрунтування, як “недоречність прізвищ на кшталт Кошовий у незалежній українській державі”, “адже за неї боролись і віддавали життя кращі представники української нації”, “такі, як легендарний командир повстанської армії, ім’я, якого випливає з небуття”, “справу якого ми маємо продовжувати”. Ці ділки з депутатськими мандатами справді можуть продовжувати лише брудні справи, зовсім не дбаючи про інтереси своїх виборців. “Зрозуміло, що з 33 присутніх депутатів тільки мій голос був проти. Цікаво, що більшість народних обранців представляють Партію регіонів, — нагадує Наталія. — Навіть голова міськради, який має мандат від партії Тігіпка, відзначився лише тим, що поставив у своєму рідному селі пам’ятник Бандері. І надалі він не виринає з дріб’язкових справ. Наступна, найбільш масштабна дія — встановлення пам’ятника “Борцям за незалежність”.

І ЦЕ ПРИ ТОМУ, що місто лихоманять такі нагальні проблеми, як жахливий стан доріг, прибирання сміття, відсутність освітлення, переповненні дитсадки. Коли Мельничук намагається порушувати ці питання, у відповідь чує: “Добре, добре, якось згодом...” У місті залишилася незаповненою школа-гімназія, яку було створено на місці садочка. Комуністи пропонують повернути його в напівпорожнє приміщення, але на цю ініціативу жодної уваги. Наталія, яка працює провідним спеціалістом у Центрі зайнятості, запропонувала голові міськради залучати місцевих жителів до громадських робіт за рахунок Центру, але й цю пропозицію “зарізали”. Єдине, що вдається зробити молодому депутатові, це створювати робочі місця за рахунок дотацій. “У нас настільки знедолене населення, — жахається Наталка, — згодні працювати будь-де, за будь-яку платню! Найгірше, коли на тебе дивляться з благанням, а ти не можеш допомогти”. Люди приходять у пошуках роботи, а її немає. До того ж знищуються фельдшерські пункти, бібліотеки. Це означає не лише те, що хтось залишиться без медичної допомоги, хтось малоосвіченим, це нові руки, яки приречені шукати будь-яку роботу. Найжахливіше молоді, яка може розраховувати на піврічну допомогу, а далі залишається покинутою напризволяще. Офіційно зареєстровано дві тисячі безробітних, а скільки їх фактично — не знає ніхто, бо сільське населення взагалі не має права реєструватися, не має права ні на матеріальну допомогу, ні на субсидії. Ті п’ять мільйонів робочих місць, що обіцяв президент Ющенко, згадуються, як марево. Зрозуміло, що він навіть і не намагався виконувати свої обіцянки. Як і регіонали, котрі, дорвавшись до абсолютної влади, шматують країну, як скажені пси. Єдине, що розуміє Наталка, не можна здаватися, опускати руки, зневіритись. Боротися, боротися і ще раз боротися...

Київ — Кременець — Київ.

 

Автор: Виктор ТОЛОКИН.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.
Курсы парикмахеров недорого москва
Курсы мужских стрижек и бритья. Удобный график. Доступные цены
centr-garmoni.ru