сегодня: 25 ноября, суббота
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 180 от 08 октября 2010 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Ноябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

  Главная / НОВОСТИ ОБЩЕСТВА / Правду ніколи не затьмарить брехня

Правду ніколи не затьмарить брехня
08.10.2010 , № 180 от 08 октября 2010 г.

У цьому впевнений учасник Великої Вітчизняної війни, доктор філософських наук, професор, почесний професор ряду зарубіжних університетів, заслужений працівник культури України В’ячеслав Олександрович Кудін. Такого висновку він дійшов, прочитавши учнівські твори на тему війни. Про це — наша розмова.

Усупереч перекручуванню історії

– В’ячеславе Олександровичу, що, на вашу думку, спонукало комсомол України провести такий конкурс?

— Спонукало справедливе бажання дати відсіч перекручувачам історії. Воно збіглось із 65-річчям з дня завершення страшної трагедії людства. Це не просто чергова календарна дата для нас, для нашого народу, для нашої країни. Я маю на увазі весь той Радянський Союз, завдяки існуванню якого і здобута величезна Перемога.

Тобто з’явилася потреба глибше подивитися на ті процеси, які почали виникати останнім часом. Вони особливо активізувалися після того, як розвалили Радянський Союз і колишні республіки зайнялись утвердженням самостійності. На жаль, гасло “За незалежність” супроводжувалося безліччю негативних процесів.

Зокрема, в нашій Україні відбулося нечуване — і навіть важко собі уявити, що це могло трапитися — спотворення багатьох історичних подій. Розгорнулося широкомасштабне приниження історичної ролі, яку відіграв радянський народ, усі народи республік Радянського Союзу в цій перемозі.

І правильно зробив ЦК комсомолу, звернувшись не загалом до всієї молоді, а безпосередньо до учнів старших класів, яким у школі викладають історію. Їм запропонували тему 65-ї річниці Великої Перемоги. Як вони відчувають серцем ту, давню для них, як легенду, війну, і перемогу, яку здобула наша країна? Це ж не просто країна, а конкретні люди, мільйони людей. Це їхні діди й прадіди. Деякі з них ще живі. Вони, безперечно, розповідали дітям та онукам про ті бої, що вони пережили, про ту боротьбу. Про справжню суть фашизму, а не надуману, якою сьогодні спотворювачі минулого прикрашають німецьку окупацію України.

Як же діти, народжені в роки так званої незалежності, сприймають усе це? Чи піддаються вони тій облуді, яку сьогодні несе в собі підручник історії, за яким вони змушені навчатися і складати іспити?

Слова, продиктовані серцем
– Організовуючи таке соціологічне дослідження, працівники комсомольського штабу вдавалися до вашої поради?

— Навіщо вона була їм потрібна? Працівники ЦК ЛКСМУ — думаючі молоді люди, недавні мої студенти. А мене ввели до складу конкурсної комісії. Як старшому за віком, мені довелося першому прочитати понад тисячу одержаних із 19 регіонів розгорнутих відповідей. Належало розглянути їх і запропонувати для заохочення по дві роботи з кожної номінації.

Це була дуже напружена робота. Понад півтора місяця я читав учнівські твори і був вражений тим, наскільки розумні наші діти. Незважаючи на оглушливу ідеологічну брехню, вони мислять правильно. Звичайно, певний наліт перекручень в їхньому мисленні спостерігається, оскільки він не міг не торкнутися їхньої душі й серця. Але в цілому в конкурсних роботах звучить глибока повага до тих, хто приніс цю перемогу.

Кожен розповідає про свою сім’ю, своїх родичів, про сусідів або близьких. Пригадую, як одна учениця зворушливо пише про своїх бабусю і дідуся, які вперше зустрілися на фронті, покохали одне одного. Учениця захоплюється чистотою взаємин солдата і солдатки, які одружилися тільки тоді, коли закінчилася війна — розписалися в День Перемоги. З душевним трепетом змальовує старшокласниця своє почуття, коли бабуся показала їй давні фотографії, портрет дідуся, якого, на жаль, уже немає. “Які це красиві люди! — пише десятикласниця. — Я хочу бути такою, як вони. Я хочу мати красивих дітей і передати їм пам’ять про тих, хто народив нас”.

Своїми щирими міркуваннями авторка піднімається вище, сягаючи суспільно значущих аспектів. “Я звертаюся до керівників урядів, — продовжує вона, — аби вони запам’ятали, що не війна, а мир — це радість людства. Мені хотілося б, щоб усі люди були щасливі. Щоб дівчата, у майбутньому вийшовши заміж, виховували своїх дітей, яким ніколи не довелося б пережити такої страшної війни, яка торкнулася моїх бабусі й дідуся”.

Запам’яталися мені щирі одкровення ще одного учня. Він пише: “Сьогодні починають героїзувати тих, хто не є героями. Мені важко полемізувати з творцями підручника з історії. Але коли я порівнюю їхні писання з тим, що розповідають мені старші, свідки минулого, і коли бачу те, що сьогодні діється в житті, то починаю розуміти, що справжні герої — це ті, хто приніс перемогу людству. Це батьки наших батьків, які чесно воювали, а не паплюжили нашу землю. Я завжди буду за тих, хто здобув цю Велику Перемогу для нашого народу”.

Можна цитувати й інші твори старшокласників. Вони засвідчують високу духовну культуру багатьох, хто відгукнувся на запрошення взяти участь у конкурсі. Найбільшу активність проявили східні регіони країни, менше робіт надійшло із західних областей. Але це вже, очевидно, наслідок недостатньої організаційної роботи місцевих комсомольських організацій.

Правильне мислення закладено в генах

– Від соціологів доводиться чути, що оціночне ставлення до дійсності, як відлуння минулого, передається людськими генами. Ви не заперечуєте?

— Заперечувати недоречно, якщо в поняття генів вкладати не фізіологічне розуміння, а духовну, культурну спадщину, передану батьками своїм дітям. З цієї точки зору можна пишатися, що у переважній більшості своїй старше покоління передало молоді найважливіше і найцінніше з нашого життя. Про це свідчить те, що покоління, яке виросло в самостійній незалежній Україні, своїм серцем і розумом зберігає ці цінності. Адже воно фізично не відчувало і не знає того, що відбувалося в умовах соціалістичної дійсності, радянської влади. Йому, тендітному людському матеріалу, випало опинитися між двома антиподами — брехнею і правдою. Що візьме гору у формуванні їхнього світогляду? Тільки правда життя, правда їхніх близьких.

Написане учасниками конкурсу – це своєрідна хвилююча повість, яку розповіли учні з любов’ю до своїх батьків і свого народу.

Звичайно, умови конкурсу вимагали відібрати для відзначення лише декілька з тих, хто надіслав свої роботи. Оскільки мені довелося перечитати усі одержані матеріали, то, будь моя воля, я б зібрав ці роботи і видав би окремою книжкою. І дав би їй назву “Безсмертний подвиг народу очима і серцем наших дітей”.

Найбільше відгуків надійшло із східних областей. Можливо, тому, що саме там відбувалися найзапекліші бої за визволення України. Уже потім Радянська Армія тріумфально йшла, визволяючи західну частину України. Загалом, я вважаю, це пов’язано з ранами, що їх зберігає земля.

Часто буваю на своїй рідній Черкащині, зустрічаюся з учнями й учителями. Ми говоримо про не заліковані рани війни — рани землі української. І діти бачать це. Рана життя найсильніша.

Характерно ще одне. Оформляти конкурсні роботи своїм учням допомагали вчителі історії. І це прекрасно. Їм велика шана. Адже вони передають дітям велику правду. Ту правду, яку ніколи не зможе затьмарити будь-яка брехня, поширена в певний час історії.

 

Автор: Михаил БАЛТЯНСКИЙ.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.
Бытовки
Строительные и дачные бытовки. Продажа бытовок. Бытовки и блок-контейнеры
bytovka-cena.ru
Капелли двери
Межкомнатные двери. Услуги по установке дверей. Продажа межкомнатных дверей
dverikomplekt.ru
Измени себя
Измени себя
изменисебя.рус