сегодня: 25 ноября, суббота
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 176 от 02 октября 2010 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Ноябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

  Главная / НОВОСТИ ОБЩЕСТВА / Педагогічний літопис Чапліївки

Педагогічний літопис Чапліївки
02.10.2010 , № 176 от 02 октября 2010 г.

Шосткинщина — перлина північно-східного Полісся України — цікава неповторною красою природи, самобутньою культурою, звичаями, історією.
У віночку шосткинських сіл чільне місце належить Чапліївці, що горнеться до мальовничої Десни. Справжня окраса села й духовна криниця чапліївців — школа, що бере свій початок ще з 70-х років XIX сторіччя.

Від Закону Божого до сьогодення

УТІ ЧАСИ в трикласній школі навчалося понад 40 дітей із Чапліївки та сусіднього села Лушники. Вивчали Закон Божий, російську граматику, арифметику, старослов’янську мову. 1889 року було збудовано нове приміщення земської школи на 60 учнівських місць. З 1910-го в Чапліївці функціонували вже дві типові трикласні школи, в яких навчалося більш як 140 дітей. Школи перебували у віданні волосного відділу народної освіти, яким керував житель села Василь Гордійович Науменко.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції, 1925 року було ухвалено рішення про будівництво нового приміщення школи, бо існуючі не могли прийняти всіх дітей. Школу споруджували всім селом. 1928 року нове приміщення було зведено, але 1 вересня діти не змогли сісти за парти — школа згоріла. Згодом її відбудували, і тут навчалося майже 600 дітей із Чапліївки та навколишніх сіл. 1938 року школа стала середньою, але першому випуску завадила війна. У тяжкі повоєнні роки село заліковувало рани, відроджувалось, жило майбутнім, надією, що ніколи більше діти не побачать жахіть війни. Першою відбудовували школу. Навчалося тоді 690 дітей у чотирьох приміщеннях школи до 60-х років.

Початок традиції

ПРАВЛІННЯ місцевого колгоспу з ініціативи голови Андрія Семеновича Магдича, людини непересічної, енергійної, прийняло рішення збудувати коштом господарства нове приміщення школи. У День вчителя, 3 жовтня 1965 року, все село святкувало новосілля. З того дня бере початок традиція: всім селом відзначити день народження улюбленої школи. Цього дня заведено згадувати всіх, хто вписав в історію школи найяскравіші сторінки: кращих педагогів, учнів, випускників. Так склалося, що саме в цій школі працювали вчителі, яких по праву можна занести на сторінки літопису української педагогіки.

Незгасну пам’ять залишила в моїй душі зустріч з чудовою вчителькою Оленою Павлівною Жижкун у сотий день її народження. Елегантна, ерудована, мудра, справжній еталон інтелігентності. Освіту здобула у Конотоп­ській гімназії для шляхетних дівчат, у громадянську війну з армією В.Примакова воювала на півдні України, потім працювала вчителем української мови та літератури в нашій школі. Найбільшою нагородою за благородну вчительську працю для Олени Павлівни стало те, що з усіх кінців колишнього Радянського Союзу до її оселі упродовж тижня приїздили випускники з букетами квітів, словами поваги, любові, шани.

У залі дитячих витівок

НЕМОЖЛИВО говорити про Чапліївську школу і не згадати Григорія Сергійовича Грибаня. Якщо коротко про нього — народжений бути вчителем. Серед найвизначніших учительських нагород є найдорожча слова “улюблений вчитель”. Це про Григорія Сергійовича. Для багатьох випускників Чапліївської школи історія стала улюбленим предметом, завдяки чому чимало з них стали вчителями історії (відгукніться, де б ви зараз не були, будь ласка). 31 рік Григорій Сергійович був керівником навчального закладу. Попри зайнятість, знаходив час разом з учнями вивчати історію села, творив експозицію краєзнавчого музею. Таких музеїв в Україні багато, але чи знайдеться ще хоч один, в якому був би зал дитячих витівок, шпаргалок, рогаток, пристроїв для стріляння пшоном або розжованою промокашкою, геніальні “парсуни” однокласників. Цілий зал відведено цим найціннішим експонатам, і цей зал найбільше люблять відвідувачі. Уявіть почуття “бешкетника”, скажімо, 70-х років, який побачив свій “експонат”.

Таїнство навчання та виховання в цій школі творили Валентин Олексі­йович Крисько, Валентина Гаврилівна Кошик, Ольга Макарівна Волинець, Петро Іванович Радіонов, Володимир Дмитрович Кошик, Олександр Андрі­йович Макарюк та багато інших. Жаль, що на шпальтах газети неможливо згадати всіх, але кожного пам’ятають їхні вдячні учні.

Окрема цікава сторінка життя школи — її випускники. За 56 випусків 38 кращих учнів нагороджено золотими та срібними медалями. Серед випускників школи є лікарі, вчителі, моряки, хлібороби. Гордість школи Надія Миколаївна Жижневська — Герой Соціалістичної Праці, Петро Федорович Сурай — доктор біологічних наук, професор (живе й працює в Канаді) та чимало інших чудових людей.

директор Чапліївської школи.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.