Днями у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї завершила роботу виставка “Кіцманська сорочка”, яку репрезентувала колишня кіцманчанка, солістка дуету “Писанка”, заслужена артистка України Оксана Савчук.

Чарівниці голки та нитки

БУКОВИНА споконвіків славилася прикрашанням світлиць різноманітними вишитими речами хатнього вжитку. Але на Кіцманщині полюбляли оздоблювати свій одяг ще й цятками (бісером) та циркою (мережка білим шовком). І досі цей край славиться своїми майстринями. От і на вернісажі в Чернівецькому краєзнавчому музеї була також виставлена колекція з 30 сорочок знаних майстрів народної творчості з Кіцмані Дарії Стасюк та її доньки Діани Новак. Немовби насичене природною красою повітря краю лягло магічними узорами на сорочки кіцманських чарівниць голки й нитки.
Секрети майстерності місцевих жінок мають міцні корені: передаються від матері до доньки протягом багатьох століть. Зберігаються вони і в родині Стасюків.

Гордість особистої колекції Дарії Сильвестрівни — дві сорочки: мамина, якій уже понад півстоліття, та бабусина, якій 80 років. Саме вони лягли свого часу в основу зібрання сорочок, яке немовби акумулює в собі мистецтво вишивальниць Буковини і на сьогодні чи не найбільше в районі й області.
Народна майстриня-вишивальниця, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Дарія Стасюк разом із донькою брали участь у багатьох виставках і фестивалях народного прикладного мистецтва — “Великдень у Космачі”, “Покутські джерела”, “Галицька старовина”, “Букова віть”, “Шипинські передзвони” та інших, і з кожного мистецького заходу незмінно повертаються з почесними відзнаками й нагородами.
Хто тільки не захоплюється сорочками майстринь! Є вони і в гардеробі Софії Ротару й Таїсії Повалій.

Від матері до доньки

РОЗПОВІДАЮЧИ про любов до мистецтва рідного краю, Дарія Сильвестрівна завжди з вдячністю згадує матір — Домну Іванівну і бабусь — Олександру Савівну Драган та Домну Андріївну Стасюк, які все життя полюбляли вишивати і прищепили цю любов доньці й онуці.

Олександра Савівна була великою модницею. Мала у власному гардеробі щонайменше 10 сорочок. Одні були скромніші — на будень, а інші, пишні, багато вишиті, — на свято. До останніх мала також чимало намист: бурштину, коралів, перлів, бірюзи.

У свою чергу, Домна Андріївна славилась як відома ткаля не тільки в Кіцмані, а й у районі. Мати боярок (саморобний пояс) чи горбатку (розстібний поясний одяг у вигляді одного широкого полотнища вовняної смугастої тканини, яку підперізували боярком) від Домни Стасюк могла собі дозволити тільки гонорова господиня. Крім уже названого, остання ткала все, що тільки можна було: різноманітні килими, налавники та інше.

Багатовікове мистецьке дерево роду продовжує сьогодні наймолодша — Діана Новак. А головне бажання матері й доньки — не втратити і не перервати вишиту мить кіцманських прабабусь, адже саме вони створили цирку (мережка з рахованою гладдю), яка сьогодні чи не найулюбленіша техніка в Україні.