сегодня: 25 ноября, суббота
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 121 от 13 июля 2009 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Ноябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

  Главная / НОВОСТИ ВЛАСТИ / Мое письмо «отцам державы»

13.07.2009 , № 121 от 13 июля 2009 г.

С каждым днем нарастает поток писем, адресованных “отцам державы”. Десятки новых корреспонденций получили мы на прошедшей неделе. Читатели рассказывают о своей нынешней жизни, дают оценку словам и делам “оранжевой” власти...
«Зачем  нам  такой  гарант?»
НИКОЛАЙ Дмитриевич Урсуленко живет в селе Тишковка Кировоградской области. Свое написанное с помощью добрых людей письмо “отцам державы” (у Николая Дмитриевича большие проблемы со зрением) он подкрепляет цифрами, фактами и расчетами, показывающими, как и на чем нынешняя власть “обчистила и продолжает обчищать” народ. “Я вже повідомляв про себе в пресі, адже ще в 1999 році запрошував до себе на жебрацький обід Леоніда Кучму. На жаль, і на даний час змушений констатувати, що ні Леонід Кучма, ні Леонід Кравчук, ні Віктор Ющенко не поліпшили мого життя, хоча наговорили про те покращення сім мішків. Леонід Кравчук приймав участь не тільки у розвалі могутнього Радянського Союзу, а й приклав руку до прямого пограбування кількох мільйонів. У тому разі й мене, — пишет  читатель. — Нинішня “незалежна” Україна заборгувала мені 22 тисячі радянських карбованців. Звертаюся до колишнього бухгалтера Ющенка: то скільки це в гривнях на сьогодні? Було таке, що американський долар дорівнював у Союзі 64 копійкам. Якщо ви, пане президент, не заперечуєте цього відомого факту, то нинішня держава “заарештувала” моїх грошей (по 0,64 карбованця за долар) на суму 34375 доларів. А оскільки нині долар дорівнює 7,6 гривні, виходить, що ви поцупили у мене на свій президентський літак 261.250 гривень. Ось вам і відповідь, чому я жебрак...
Заарештовані державою заощадження до цього часу як слід не проіндексовані й впродовж майже 18 років не видаються власникам, хоч у законі, який, як ви кажете, один для всіх, записано: “Видати за першою вимогою”. Замість нарахування відсотків, заощадження знецінені до смішного, від чого вкладникам доводиться плакати. Ціни на ліки самі по собі вже викликають стрес. Операція з видалення катаракти коштує від 3 до 7 тисяч гривень. Навіть оцей різнобій у цінах говорить про те, що державна цінова політика відсутня, що цінами правлять нечисті на руку бізнесмени.
Я особисто звертався до Ющенка, — продолжает Николай Дмитриевич, — щоб мені на лікування віддали мої ж заощадження. В секретаріаті президента знали, що гроші вимагаю не на гульки — маю цілий “букет” хвороб: один відсоток зору єдиного ока, а ще пахова грижа, аденома передміхурової залози... Проте відповідь була більш ніж цинічна: бери, діду, свою пенсію і їдь до лікарні. Може, за 12 днів вилікуєшся за 1200 гривень. Витратив я не місячну пенсію, а дві, але про успіхи в лікуванні говорити не доводиться. 
За вашими словами, моїми рятівниками повинні стати місцеві “фермери”. Та де там! Один із них витягав мене за рукав піджака зі свого кабінету, кидав образливі слова і папери, які я готував до суду з приводу неповернення майнового паю мого покійного брата за його 44 роки роботи на фермі на посаді їздового. “Фермер” не дав навіть довідки про розмір майнового паю (для суду). А брат мав навіть скарлючені руки від тяжкої праці! А далі мене просто шантажували: пригрозили, що сина мого відвезуть узимку до лісу. Не гриби збирати. В тому лісі було чимало вбивств... Другий “фермер” загарбав винну мені орендну плату за два роки. Ну а третій замість 5375 гривень віддав лише 2150, а ще 1478 гривень... пообіцяв.
Та на цьому мої біди не закінчуються. Не зрозуміло чому, безпідставно  мене викреслили з списку інвалідів і почали платити пенсію за віком. Але ж вона значно менша. І я слухаю зараз про 100-відсоткову надбавку інвалідам першої групи, про 90-відсоткову — для другої і ніяк не можу зрозуміти: чому я, справжній інвалід, перестав бути в Україні інвалідом? Чому я вклав свої ваучери в банк “Райффайзен — Аваль”, що в Києві, в заводи “Гідросила” і “Сегмент”, що в Кіровограді, а що таке дивіденди, не знаю? Як мені довести в суді моє право на отримання недоплаченої державою 30-відсоткової щомісячної соціальної допомоги дітям війни? Ці запитання я і хочу поставити президенту, який повинен бути гарантом дотримання усіх законів, що поліпшують життєвий рівень народу, а насправді є гарантом його погіршання. Так навіщо нам такий гарант?”.
«Я  вышлю  вам  свою  пенсию»
“РЕВОЛЮЦИОНЕРАМ” — президенту Ющенко и премьер-министру Тимошенко — адресует свое письмо жительница Мариуполя Алла Петровна Могильная. “Стыдно слушать этих людей, которые каждый день вдалбливают народу, что все в Украине хорошо, что кризис уже “докатился до дна и не сегодня-завтра начнется небывалый подъем. Сколько можно врать и говорить в стране, изъеденной коррупцией, о “руках, которые ничего не крали”? — возмущается Алла Петровна. — Я говорю по-русски, на русском языке говорит и вся моя семья. Но для меня Украина гораздо дороже, чем для вас, без конца втаптывающих в грязь великий и могучий язык, который сами вы прекрасно понимаете и на котором говорит добрая половина населения страны, которой вы, к несчастью, сегодня командуете. Для меня Украина, в отличие от вас, “патриотов”, преклоняющихся перед Западом, — мой родной дом, моя родина. И потому мне так горько смотреть на то, как вы прикладываете руку к сердцу, как где надо и не надо креститесь и клянетесь в любви к народу.
Вы ненавидите этот народ, и потому так тяжело живется нынче в Украине. Во время тяжелейшего экономического кризиса вы вкладываете огромные деньги в памятники голодомору. Вы втягиваете страну во всякие сомнительные, вроде ВТО, проекты. Вы толкаете ее в чуждый нам Североатлантический военный альянс. Вы принесли на нашу землю столько зла! Вы расплодили в Украине нищету, безработицу и детскую беспризорность. И потому народ требует: уйдите подобру-поздорову сами. Это будет самое полезное, что вы сделаете для Украины. А если вам не хватит на билет в Америку, не стесняйтесь, сообщите мне. Я вышлю вам всю мою месячную пенсию — 600 гривен. Все равно на еду не хватает...”.

 

Автор: Евгений ПАСИШНИЧЕНКО.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.