сегодня: 21 сентября, четверг
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 262 от 06 февраля 2009 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня



Архив

  « Сентябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

  Главная / МНЕНИЯ / «Газова війна» сільського масштабу

«Газова  війна»  сільського  масштабу
06.02.2009 , № 262 от 06 февраля 2009 г.

«Газова війна» сільського масштабу

Даремно недалекоглядні “батьки держави”, вішаючи локшину на вуха “любій нації”, намагаються утовкмачити у свідомість людей думку про те, що кризу в країні спровокувала міжнародна економічна криза. Поки в капіталістичних тенетах визрівала ця “ракова пухлина”, у нас уже з перших років “незалежності” запліднювались умови цього лиха. Втім,міркуйте самі.

Танцювали, веселилися...

СТВОРЕНА за радянських часів програма забезпечення трудівників сільської місцевості природним газом хоча й загальмувалася з розвалом Союзу, але за інерцією ще діяла. Щоправда, вже за доплату громадян. Так свято “голубого полум’я” дійшло і до сіл Загальна Користь, Максимівка та Новоюр’ївка Новобузького району Миколаївської області. Люди раділи, танцювали, веселилися. Добрим словом згадували колишню владу, сподіваючись, що нинішня успадкує її кращі традиції.

Справді, виконавчі структури правонаступної і кадрово оновленої влади продовжили завершувати окремі соціальні програми, зокрема газову. Чому б не записати на свій рахунок те, що хтось розпочав? У тому ж Новобузькому районі хизуються двома цифрами: протягом 1997-2005 років у районі прокладено 131,2 кілометра газотранспортних мереж, на що витрачено 1728,8 тисячі гривень із місцевих бюджетів та коштів населення. І не зовсім охоче згадують, що кредиторська заборгованість перед підрядниками, які будували газопроводи, сягнула півмільйона гривень.

Окрім цього, додався ще один прикрий прорахунок. З моменту, коли трубами пішов газ, усю газотранспортну мережу і так звані “шафи” обслуговували спеціалісти Новобузького управління газового господарства. Витрати на послуги за так званою неврахованою (вважай: лівою, без квитанцій) системою протягом 2003-2005 років також сягнули майже півмільйона гривень. Зчинився скандал: на кого “почепити” ці збитки? Так чи інакше, але керівництву газового господарства довелось їх визнати своїми, незважаючи на те, що обслуговувані ним об’єкти і не перебувають на його балансі. Тепер постало питання: за яку структуру сховатися, щоб позбутися боргів? Чому б і не за ВАТ “Миколаївгаз”? Адже це товариство й саме накинуло оком на сільські газопроводи.

Комуністи проти рішення райради

ЗАРУЧНИКАМИ виявилися вуличні кооперативи. І безпосередньо громадяни, які стали їхніми учасниками. Отримавши газ, вони давно забули про свято “голубого полум’я”. Бо керівники кооперативів не довели справу до кінця — незрозуміло з яких причин не здали об’єкти державній комісії з приймання в експлуатацію і не подбали про їхнє обслуговування.

П’ять сесійних засідань провела Новобузька райрада з цього приводу. Нарешті вирішили “ділянку газопроводу високого тиску, за яку відшкодовані кошти з районного бюджету в сумі 352,7 тисячі гривень і в сумі 137,8 тисячі гривень з міського бюджету, передати у державну власність НАК “Нафтогаз України” на баланс ВАТ “Миколаївгаз” безплатно”. Проти такого рішення виступили обрані від КПУ депутати Володимир Віхляєв та Олександр Замрій.

Комуністи наполягають переглянути це рішення. Вони доводять, по-перше, що прийнято його з порушенням регламенту роботи райради, тому воно нелегітимне. По-друге, проігноровано вимоги чинного законодавства щодо порядку передачі об’єктів до державної та комунальної власності. Нарешті, райрада перевищила свої повноваження, розпорядившись коштами міського бюджету.

НКРЕУ на боці людей

ЗНЕВІРЕНІ у законності дій місцевої влади і втомлені від безуспішних спотикань об пороги чиновницьких кабінетів, жителі сіл Загальна Користь, Максимівка та Новоюр’ївка звернулися за роз’ясненням до авторитетного органу — Національної комісії регулювання електроенергетики України. Невдовзі надійшла відповідь.

“Згідно з положенням статті 319 Цивільного кодексу України (435-15), — йдеться у документі, — власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 13 Закону України “Про трубопровідний транспорт” (192/96-ВР) зазначено, що діяльність, пов’язана з проектуванням, будівниц­твом, ремонтом та експлуатацією об’єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов’язковій сертифікації. Ліцензії видаються уповноваженими центральними органами державної виконавчої влади.

Правилами безпеки систем господарювання України передбачено, що роботи, пов’язані з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем газопостачання, здійснюють спеціалізовані організації. Таким чином, власник газопроводу, якщо він самостійно з додержанням вимог законодавства не може здійснювати експлуатацію газопроводу, має право передати газопровід спеціалізованій організації у власність, користування, оренду тощо”.

Прочитали господарі газопроводів Новобузького району цю відповідь і знову зраділи. У ній навіть натяку немає про те, що комусь треба передавати безплатно своє майно. Отже, вирішили люди, якщо високоповажна державна інстанція підтримує їхню позицію, то варто й надалі наполягати на своєму.

Не можна, але хочеться


СУДЯЧИ з того, як розвиваються події, апетити ВАТ “Миколаївгаз” щодо заволодіння газопроводами, прокладеними у Новобузькому районі за рахунок коштів місцевих бюджетів та громадських об’єднань, не погамовуються. Тим паче є рішення райради. Немає значення, ким і як воно лобіювалося. Поки найвищі посадові особи держави гризуться за “газовий пиріг”, на околиці можна дещо й прихопити. Досвід є. Колись у такий спосіб відбирали горезвісні ваучери.

Щоправда, на заваді комуністи-депутати, принципові захисники інтересів громади та громадян. А їх підтримує депутат Миколаївської облради Володимир Ключник. Ретельно вивчивши документ, він з’ясував, що протягом 12 років споживачі платили газоексплуатуючій організації не тільки за газ, а й за його транспортування. Хоча труби — їхнє майно. Таке здирництво вони надалі терпіти не хочуть.

Їм імпонує пропозиція Ключника створити в районі власну газорозподільну організацію, яка б гарантувала нові робочі місця, відрахування до місцевого бюджету і була б на­дійною перепоною зазіханням на власність громади. Але доки про це ведуться розмови, ВАТ “Миколаївгаз” спішно робить усе необхідне, щоб свій “газовий пиріг” збільшити за чужий рахунок. У Миколаєві знають: такі дії протизаконні. Та коли дуже хочеться...

P.S. Публікація підготовлена до друку на підставі матеріалів і документів, які надіслав до редакції комуніст, депутат Новобузької райради Володимир Віхляєв. “Газова війна” районного масштабу триває.

 

Автор: Михаил БАЛТЯНСКИЙ.
КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.