сегодня: 25 ноября, суббота
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 219 от 27 ноября 2008 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Акценты дня




Архив

  « Ноябрь 2017 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

  Главная / НОВОСТИ ЖИЗНИ / Хочу бачити Рівне містом європейського зразка

27.11.2008 , № 219 от 27 ноября 2008 г.

Хочу  бачити  Рівне  містом  європейського  зразка

На запитання кореспондента «Червоного прапора» відповідає кандидат на посаду міського голови міста Рівного Сергій Петрович Полоцький.

 

 

– Сергію Петровичу, ось уже 10 років ви очолюєте управління капітального будівництва Рівненського міськвиконкому. Які об’єкти стали для вас особливо значущими і є об’єктом особистої гордості?

— Насамперед, центральна частина міста з новими будинками, підземним торговельним центром, пам’ятники афганцям і Тарасу Шевченку.

— Дехто каже, що Рівнен­ське УКБ працює гірше, ніж такі підрозділи в сусідніх обласних центрах. Хотілося б дізнатися з перших вуст, чи це так?

— По-перше, було б із чим порівнювати. А по-друге, те, що в Луцьку, Тернополі, Житомирі, Івано-Франківську показники забудови міст на одного жителя менші, ніж у нас, спростовує такі твердження.

— Які обсяги будівельних робіт у Рівному цього року? І які будівельні перспективи у нашому місті?

— Торік ми збудували і здали в експлуатацію 86 тисяч квадратних метрів житла. Темпами 2007-го розпочалося будівництво й цього року. Проте фінансова криза, яка особливо відчутно вдарила по нашій галузі, ці темпи значно знизила. А ще — призупинення у травні урядом Тимошенко іпотечного кредитування у рамках програми боротьби з інфляцією.

Усе це потребує, на мою думку, зміни підходів до будівельників і до будівництва. Потрібно переходити на шлях кооперативного будівництва, тобто за кошти громадян, і віддавати житло їм за собівартістю.

— Сергію Петровичу, розкажіть коротко про свою трудову, виробничу біографію.

— Зауважу спочатку, що будівництво — наша сімейна справа. Вся трудова біографія мого батька пов’язана з ним.

Після закінчення “водного” інституту, я 12 років працював у Сибіру. Спочатку геодезистом в управлінні будівництва “ВілюйГЕСбуд” в якутському Мирному, що за 500 кілометрів від Полярного кола. Далі — майстром, виконробом, начальником дільниці в управлінні “Енергопромбуд”. А будівельником безпосередньо став на спорудженні першої у світі вертикальної трубки-шахти “Ін­тернаціональна” для добування алмазів. Згодом працював у Мирному на зведенні заводу великопанельного домобудування, а потім споруджував з його продукції житлові будинки у цьому легендарному місті. Ще довелося працювати на будівництві Саяно-Шушенської та Зейської ГЕС, інших об’єктах Сибіру й Далекого Сходу. А коли розпався СРСР, повернувся на батьківщину. Спробував влаштуватись у будівництві, трохи займався власним бізнесом. Згодом прийняв пропозицію тоді новообраного мера Рівного В.А.Чайки очолити УКБ міськвиконкому, де й працюю понині.

— Сергію Петровичу, які якості, на вашу думку, мають бути притаманні сучасному керівникові, звичайно ж, і мерові?

— Висока відповідальність, компетентність, комунікабельність. І, якщо хочете, авантюрність у хорошому розумінні. А ще велике бажання змінювати життя городян на краще.

— Ви оптиміст?

— Якби був песимістом, то на мера не йшов би.

— А докладніше, чому вирішили боротися за посаду міського голови?

— По-перше, тому що я місцевий, з діда-прадіда рівнянин. І, повірте, мені далеко не байдужа доля рідного міста. Я хочу бачити Рівне містом європейського зразка, про що ми мріяли з моїм однодумцем і вчителем Віктором Анатолійовичем Чайкою. По-друге, я маю чималий досвід керівної роботи на досить  складній ділянці, якою є будівельна галузь, що, може, найтісніше поєднана з іншими підрозділами міського господарства, передусім комунальним. Адже будь-яка споруда — це підведення різних комунікацій, зведення котелень, підстанцій електро-,  газо- і водопостачання, водовідведення тощо.

А ще я особливо чітко усвідомлюю ту велику відповідальність, ту тяжку працю головного міського господарника, яку бере на себе людина, котра хоче стати мером. Гадаю, що міський голова має бути господарем міста, а не служителем якоїсь політичної сили.

— Але ж ви балотуєтесь як представник Компартії?

— ...Програма якої, до речі, не суперечить моїй передвиборній програмі й відповідає сподіванням людей. Тому я і взяв своїм девізом гасло КПУ “З людьми і для людей!” А вступив я в Компартію вже у зрілому віці. Зробив це свідомо. До речі, став комуністом без проходження кандидатського стажу, що не так часто практикувалося.

— І за яких обставин це відбулося?

— Тоді, саме перед Новим роком, через недогляд персоналу вибухнув один із котлів і пошкодив інші в котельні, яка обігрівала місто Мирний у зимову холоднечу (було близько 50 градусів морозу). Дільниці, яку я очолював, поставили завдання терміново відновити теплопостачання. За два тижні ми впоралися з цією роботою. Мені запропонували вступити в партію. І я погодився, бо по­діляв комуністичні переконання, яких дотримуюся й понині.

— Як члени вашої родини поставилися до вашого рішення балотуватися на міського голову?

— Незаперечним авторитетом у нашій сім’ї був мій дід Іван — кавалерист, учасник Першої світової війни, з якої повернувся повним Георгіївським кавалером. Його настановами я керуюся все своє свідоме життя. “Не шукай у житті легких шляхів, — казав він. — А коли не знатимеш, як вчинити, прислухайся до веління серця — лише воно вкаже істинний шлях. Тоді не доведеться ховати очі від людей”. Цей заповіт діда — берегти сім’ю і шанувати честь своїх коренів — для мене та моїх близьких став неписаним законом. Дідові настанови я з дружиною Наталією Олексіївною намагався застосовувати й у вихованні наших синів Олександра й Олексія, який, до речі, продовжує династію будівельників. Недавно з’явилося у нашій родині поповнення — мій перший онук Владик. А рішення йти у мери моя родина підтримала і допомагає мені в усьому.

— Як ви проводите вільний час, чи є у вас якесь захоплення?

— Часу обмаль. А якщо випадає така нагода — відпочиваю на природі. Дуже люблю збирати гриби й рибалити.

— Хай вам щастить! Перемоги вам!

— Дякую.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.