сегодня: 18 июля, среда
карта сайта обратная связь расширенный поиск
 искать

Выпуск № 104 от 10 июня 2008 г.

 
Регистрация Вход
ПЕРВАЯ ПОЛОСА ВЛАСТЬ ПОЛИТИКА РЕГИОНЫ ЖИЗНЬ РЕКЛАМА ПАРТНЁРЫ КОНТАКТЫ ПОДПИСКА
Подписаться на наше издание через Интернет можно на сайте ГП "Пресса" www.presa.ua с помощью сервиса "Подписаться On-line"
Архив

  « Июль 2018 »  
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

  Главная / МНЕНИЯ / Фантастика про жертви «голодомору»

10.06.2008 , № 104 от 10 июня 2008 г.
“Хто в своє минуле стрiляє з рушницi..,

в того майбутнє вистрiлить з гармати!”

(Народне прислiв’я)

ЯК НАПИСАВ до редакцiї заступник голови Ново­троїцької районної ради Херсонської областi, перший секретар райкому КПУ А.Тарановський, не може людина, не байдужа до долi своєї країни, своєї сiм’ї, дiтей та онукiв, спокiйно сприймати свiдомо злочиннi або несвiдомо помилковi викривлення нашого минулого. Не повиннi тлумачити iсторiю люди, далекi вiд розумiння закономiрностей розвитку людського суспiльства, далекi вiд знань iсторiї. Переконаний, не можна миритися з тим, коли свiдомо “на бiле кажуть чорне”, коли свiдомо, на догоду комусь перекручують минуле.

Ця думка стосується лiдерiв “помаранчевого” режиму, якi заповзято взялися паплюжити минуле нашої батькiвщини, маючи намiр виховати з молодого поколiння “манкуртiв”, якi зненавидять своїх батькiв та дiдiв. Особливо наполегливо в нестiйкi мiзки “вбивається” мiф про голод 1933 року, який охрестили “геноцидом” українського народу.

Ось що пише с цього приводу доктор фiлософ­ських наук, професор Г.С.Ткаченко: “Мiф про голодомор — складова частина “гарвардського спецпроекту”, створеного для iнформацiйно-психологiчної диверсiї проти Радянського Союзу, а потiм i Росiї. В ньому чiтко проглядається спрямованiсть — розпалювання нацiоналiстичних пристрастей i перш за все ворожнечi й ненавистi до Росiї та росiйського народу”.

“...Джеймс Мейс на потребу органiзаторiв “холодної вiйни” сформував мiф про прагнення Москви в iнтересах змiцнення своєї влади “занапастити українське селянство, українську iнтелiгенцiю, українську мову, українську iсторiю в розумiннi народу, знищити Україну як таку”.

“Вiдомо, що голод як наслiдок посухи i недороду хлiбiв захопив багато регiонiв Радянського Союзу — Україну, Пiвнiчний Кавказ, Захiдний Сибiр i Казахстан. Всюди ця тема залишилася лише об'єктом наукових дослiджень вузького кола спецiалiстiв i спогадiв старожилiв, якi пережили тi трагiчнi днi. В Українi ж вона мiцно увiйшла в iдейний арсенал манiпуляторiв свiдомостi, з допомогою якої формується нацiональна пiдозрiлiсть, страхаючий образ зовнiшнього ворога i яка допомагає обманювати й грабувати довiрливий народ”.

“Влаштовуючи “танцi на кiстках”, кожний спецiалiст з “голодомору” поспiшає утвердити свою версiю чисельностi жертв. І, як зазначає вiдомий канадський професор полiтологiї Олег Арiн у “Листi з Ванкувера”, їхнiй дiапазон брехнi досить-таки широкий: Дейл Дарiмал називає цифру “голодомору” 5,5 млн. людей, Микола Приходько (спiвробiтничав з фашистами в роки вiйни) — 7 млн.,   У.Х.Гамберлен i Е.Лiоне — 6-8 млн., Рiчард Сталет — 10 млн., Хослi Грант — 15 млн. людей. Канадський полiтолог наголосив також, що прогресивнi журналiсти захiдних країн не залишали поза увагою iдеологiчних спекуляцiй навколо голоду в Українi, викрили численнi фальсифiкацiї з приводу масштабiв так званого “голодомору” в Українi й показали iдеологiчну “кухню”, де i як варили своє чтиво антирадянщики.(Арин О. “Письмо из Ванкувера”).

Нещодавно у ЗМІ з’явилася нова кiлькiсть жертв “голодомору” — 25 млн. людей. Якщо взяти до уваги, що кампанiя стосовно “голодомору” в Українi продовжує набирати обертiв, то можна передбачити, що згадана кiлькiсть жертв буде перекрита.

Спекулювати на народнiй трагедiї можуть лише цинiчнi люди. Нiхто з добросовiсних учених та полiтикiв не заперечує того, що голод в Українi був i були жертви. Визнання цiєї реальностi болiсно вiдгукується у серцi кожної чесної людини. Згiдно з архiвними даними, у той час померло близько двох мiльйонiв людей. Якщо при цьому виключити кiлькiсть померлих природною смертю, то жертвами голоду стали 1640-1650 тис. людей, а не 9-10 млн. i тим паче 15 млн., як про це йдеться в “незалежних” ЗМІ. (Госархив РФ, Ф.9479, оп.1, д.89, л.л.205, 216).

Вiдомо й iнше: голод 1932-1933 рокiв не був одним-єдиним голодним перiодом у нашiй країнi. Неврожаї та голод повторювались, як правило, через одне-пiвтора десятилiття. Зрозумiло, абсолютно точнi цифри жертв голоду сьогоднi назвати неможливо. Але ми наблизимось до iстини, якщо в цiй досить сумнiй статистицi вiзьмемо до уваги цифри, наведенi, до речi, одним iз лiдерiв українського нацiоналiзму В.Кубийовичем, який у своїй роботi “Змiни в станi населення Радянської України в 1927-1958 рр.”, надрукованiй в 1959 р. у Мюнхенi, оцiнив втрати в 2-3 млн. людей.

У пошуках iстинної величини людських втрат вiд голоду найбiльшу цiннiсть становлять данi, наведенi у змiстовнiй i аргументованiй статтi Мирослави Бердник “Про голод i жертви”. Кiлькiсть жертв голоду 33-го року в Українi й Росiї перевищувала 3 млн. людей, з яких 2 млн. припадало на село. В Українi загинули українцi, росiяни, греки, нiмцi, татари. Зауважимо, що масштаби жертв, викликаних голодом, доповнились епiдемiєю тифу, який уразив у 1932-1933 роках Україну й Пiвнiчний Кавказ.

Загальною причиною голоду в країнi узагалi, в Українi — в тому числi, став низький рiвень розвитку виробничих сил, що дiстались у спадок вiд царської Росiї, до того ж ущент зруйнованих у роки Першої свiтової вiйни, iноземної воєнної iнтервенцiї i громадянської вiйни. Посуха та iншi примхи природи найбiльш охоплюють країни iз слабкою або недостатньо розвинутою економiкою. І в нашi днi, наприклад, багато регiонiв Африки надає нам вагомi аргументи на пiдтвердження цiєї сумної iстини.

До того ж об’єктивний фактор — посуха, що зумовила недобiр хлiба, був доповнений i пiдсилений суб’єктивними факторами, головним з яких стали економiчнi диверсiї куркулiв — класу сiльської буржуазiї.

Про характер диверсiйних методiв куркулiв на селi розповiдає iнший свiдок — М.Казак iз Терно­пiльщини: “Пам’ятаю ТСОЗ (товариство спiльного обробiтку землi) — найбiднiшi люди об’єдналися, посiвного матерiалу було мало. Куркулi ж ховали зерно, не хотiли допомогти бiдному селяниновi вибратися iз злиднiв. Наша сваха, наприклад, три бочки зерна закопала в землю, а сусiдська сiм’я, яка жила в будинку навпроти, вiд голоду вся вимерла... Вороги колективного господарства труїли криницi, з яких поїли коней... У снопи встромлювали металевi зубки вiд борiн — от молотарка i зламана... А доки справлять її, спливали мiсяцi. Урожай же залишався зимувати необмолоченим. От вам i ще одна причина голоду... Я хотiла б глянути у вiчi тому невiгласу, який з чужого голосу говорить, що голод спецiально спланували, щоб знищити український народ”.

Пiдготував  Вiктор МИХАЙЛОВ.

 


КОММЕНТИРОВАТЬ комментариев: 0
 
 
 
   
© Рабочая Газета, 2008-2010.