№ 107 от 17 июня 2011 г.

Секрет Зої Секрет

СКАЖІТЬ, що потрібно для успішної роботи? Мабуть, добре облаштоване робоче місце, знання сучасних комп’ютерних технологій. Що ще? Кошти. Звичайно, куди без них? Але Зоя Федорівна Секрет, котра з 2003 року очолює Бобринецьку районну парторганізацію КПУ, якось без усього цього спромоглася заручитися підтримкою населення і стати єдиним депутатом-мажоритарником Кіровоградської обл­ради від КПУ.

Ні, вона не проти комфорту, нічого не має і проти коштів. Але вважає, що їхня відсутність — ще не причина для того, щоб опускати руки.

Немає приміщення, але...

– НА ДАНИЙ ЧАС у райкому немає приміщення, — констатує Зоя Федорівна, — тому прийом людей веду... вдома. Але уявіть собі, щодня по 30-40 чоловік. Як гадаєте, легко?

Та попри все це нашими зусиллями протягом минулого і цього року близько 10 тисяч жителів району — дітей війни — одержали по 5000 гривень недоотриманої щомісячної державної допомоги цій категорії осіб. Наша заслуга в тому, що ми готували і продовжуємо готувати для ветеранів позови до суду. Допомагаємо й матусям, які доглядають малечу до трирічного віку. Згідно із законодавством, з 1 квітня 2010 року їм мають виплачувати 960 гривень, але отримують ці жінки по 130 гривень. Нам вдається допомагати, але не всім і, так би мовити, зі скрипом, бо минув термін для подання заяв. А як було подати їх у потрібний час, якщо законодавство з цього питання змінювалося за рік тричі!

Сьогодні наша робота спрямована на боротьбу з такими ж недоплатами чорнобильцям, афганцям, інвалідам Великої Вітчизняної війни.

Ми завжди активно захищаємо правду. Тому й не дивно, що відчуваємо велику підтримку населення.

Маємо кращий результат із виборів в області: вісім комуністів входять до депутатського корпусу районної ради. Два наших представники очолюють дві з семи постійно діючих депутатських комісій у райраді, але яких! Бюджетну та земельну. Це Сергій Володимирович Бергер і Сергій Іванович Неменко. Головою райради обрано представника партії.

Можна без перебільшення сказати, що Бобринецький район став червоним. Люди нам вірять, і тому ми повинні докладати всіх зусиль, щоб нам вірили й надалі.

Чому Бобринецький район став червоним
– САМЕ з питання продажу землі ви провели вже дві дієві акції. А Сергій Володимирович Бергер, який очолює депутат­ську бюджетну комісію, навіть удостоєний звання заслуженого працівника сільського господарства.

— Дійсно, депутати-комуністи районної ради були ініціаторами зібрання сільгоспвиробників для боротьби проти дій влади, зокрема першого заступника глави Бобринецької державної адміністрації Віталія Пересунька, який намагався відібрати землю у сільгоспвиробників й одноосібників шляхом створення великого концерну. Він побував у всіх населених пунктах району, зустрічався з фермерами і погрожував, що влада знайде управу на тих, хто чинитиме опір створенню концерну.

Ми провели масштабні акції протесту із залученням не лише аграріїв, а й великої кількості місцевого населення, засобів масової інформації району й області. З нашої ініціативи було прийнято резолюція на адресу президента країни. Ми подбали і про те, щоб усе це набуло великого резонансу не лише в області. Саме тоді глава Кіровоградської обласної держадміністрації регіонал Сергій Ларін поквапився відмежуватися від дій Пересунька і 1 жовтня минулого року звільнив його з посади, офіційно заявивши, що “своїми діями Пересунько порушував права громадян, перевищував свої службові повноваження і ганьбив звання державного службовця”.

Спільними зусиллями ми захистили права сільгоспвиробників. Хочу сказати, що і своїм обранням за мажоритарною системою до облради я завдячую передусім своїм товаришам і фермерам, які нам повірили. Вони підтримали мене не тільки голосами: у такий скрутний час оплатили роботу комуністів — членів виборчої комісії.

У чому сила?


– СЛІД сказати, що були спроби влади фальсифікувати результати виборів і відібрати у вас вашу перемогу.

— Були, але провалилися завдяки вміло організованій роботі партійного комітету. Ми захистили результат у численних судових засіданнях, вели боротьбу в територіальній виборчій комісії.

— Що дав вам досвід роботи в облраді?

— Я побачила, який великий авторитет має кожен депутат облради серед населення області й району. Не можна цим нехтувати. І я зробила висновок для себе й хочу ним поділитися. Треба, щоб у подальшому в депутати обласної ради за мажоритарною системою ішло якомога більше комуністів. І перш за все в депутати обласної ради треба вести тих, хто очолює наші великі об’єднання — ради ветеранів війни, спілки афганців, чорнобильців, офіцерів. Це також сприятиме зростанню авторитету нашої партії.

Відома українська поетеса Ліна Костенко, оцінюючи суспільство і людину в цьому суспільстві, писала: “На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ: широкими очима, з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-за воріт. Від того світ не зміниться нітрохи. А все залежить від людських зіниць — в широких відіб’ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць”. Але ж ми знаємо: світ змінити можна. Якщо не тільки дивитися на нього широко відкритими очима, а й робити все для кращого майбутнього нашої країни.

Напевно, у цьому і полягає секрет успіху Зої Федорівни Секрет, делегата з’їзду КПУ.

Київ — Кіровоград — Київ.