№ 102 от 09 июня 2011 г.

У Кирнасівці надзвичайний стан

Що ж спонукало жителів подільського села вдатися до вимушених заходів?

Терпець увірвався

У ЧУДОВОМУ подільському селищі Кирнасівка за радянських часів діяли два цукрових заводи, комбінат залізобетонних виробів і птахофабрика. Найкращий у республіці колгосп неодноразово виходив переможцем всесоюзного соціалістичного змагання. Кирнасівка відома ще й тим, що 1825 року декабристи на чолі з Пестелем, які базувалися неподалік — у місті Тульчині, переховували тут від царських сатрапів проект першої демократичної конституції.

Усе це в історії. Сьогодні Кирнасівка, як і вся Україна, вимирає. Реставруючи капіталізм, “демократи” почали нищити насамперед “символи соціалізму”. Як “імперію зла” знищили місцевий колгосп. Особливо болісно на долі жителів селища, і Вінниччини загалом, позначилася руйнація цукрової галузі. Із 39 цукрозаводів області торік працювало лише 14. Більшість із них нові “ефективні господарі” при потуранні влади “доводили до ручки”, а потім різали на брухт.

Комуністи неодноразово порушували у Верховній Раді питання про злочинне нищення цукрової галузі на Вінниччині, але підтримки не знаходили. Тепер у колишній “цукровий Донбас” завозять цукор навіть із Білорусі.

Загроза перетворитися на “солодкий брухт” існує і на відносно новому Кирнасівському цукровому заводі, збудованому 47 років тому. Старий цукрозавод спочатку перепрофілювали, а потім закрили, мотивуючи тим, що тут функціонує нове підприємство. 2006-го зупинили і новий завод. За ці роки підприємство неодноразово перепродувалося з рук одного “ефективного господаря” в інші. Люди залишилися без роботи. Селище, вся інфраструктура якого тісно пов’язана з цукровим заводом, занепадає.

Терпець людей увірвався, і вони почали самі боротися за свої права. На заклик комуністів горою стали на захист свого цукрозаводу жителі села Моївки. І перемогли! Зараз підприємство, яке ще кілька років тому намагалися порізати на брухт, успішно працює. Їхній приклад надихнув і жителів Кирнасівки.

Бій перед заводською прохідною

Н

ЕЩОДАВНО нові господарі Кирнасівського заводу, живучи у столиці та обласному центрі, направили в селище свою ударну бригаду з метою нібито охорони підприємства. Хоча намір усім був зрозумілий: розпродати обладнання й порізати технологічні лінії на брухт. Посланці пробралися на завод уночі. Про “якісний склад” прибульців свідчить те, що 12 із них (кожен третій), як повідомив начальник обласної міліції Валерій Нонік, були раніше засуджені. Не дивно, що вони й діяли бандитськими методами.

По тривозі на захист заводу стали понад сто жителів. Відбулося справжнє побоїще. Є людські жертви. Від бандитських ударів загинув колишній електрик Віктор Ратушний, який понад 40 років працював на цьому підприємстві. В однієї жінки закритий перелом стегнової кістки. Характерно, що затриманого за скоєння цього злочину Тульчинський районний суд відпустив під заставу. Всього на лікарняних ліжках опинилося п’ятеро жителів села, з них один неповнолітній, і четверо нападників.

Спроба захопити завод була й раніше. Але ніхто не відреагував на тривожні сигнали. Лише тепер, коли сталося лихо, головний міліціонер області Валерій Нонік повідомив: “Ми перевіряємо підприємство, яке направило у Кирнасівку своїх бойовиків. Відомо, що воно займалося заготівлею і реалізацією брухту. Перевіряємо також законність продажу цукрового заводу”. А хіба “законність” не можна було перевірити раніше, ще після першої спроби захоплення підприємства?

Надія на комуністів

КИРНАСІВКА вирує. Жителі села оголосили надзвичайний стан, створили народні бригади самооборони, систему екстреного оповіщення населення і чекають нових атак.

Хоч і з великим запізненням, але люди вже починають розуміти, як підло їх обдурила “демократична влада”. На зустрічах з народним депутатом України комуністом Валерієм Бевзом селяни просять урятувати підприємство. І комуністи роблять усе від них залежне, щоб допомогти людям.

Дедалі більше людей переконується, що єдиним захисником трудового народу були й залишаються комуністи. Чому ж не прислуховувалися до їхньої думки, коли проводилася злочинна прихватизація? Чому так легко продали свої ваучери й добровільно відмовилися від загальнонародної власності? Чому багато людей не підтримували на виборах комуністів? Чи прислухаються до попереджень комуністів наші селяни, які можуть необдумано продати свої земельні паї, як продали ваучери, і залишитися ще й без рідної землі?

Анатолій МАРЧАК. Тульчинський район, Вінницька область.