№ 67 от 14 апреля 2011 г.

Небо Леоніда Каденюка

Хотілось українського борщу

ПЕРЕДБАЧАЛОСЯ, що всі члени екіпажу сплять одночасно. Але, згідно з інструкцією, хтось один спить з надягнутим основним телефоном для прослуховування інформації із Землі та отримання попереджень й аварійних сигналів. Адже аварійна ситуація надскладного космічного комплексу може виникнути в будь-який момент польоту, в тому числі й під час нашого сну.

Щоденно всі члени екіпажу по черзі упродовж 45 хвилин крутили педалі велоергометра. Це було передбачено програмою польоту для періодичного навантаження серцево-судинної системи та деяких груп м’язів і, таким чином, підготовки до повернення на Землю.

У вільний час слухали аудіозаписи музики, пісень, які кожен узяв із собою у космос. Для психологічної підтримки екіпажу організовувалися телевізійні зустрічі з сім’ями. Для цього у визначений час наших дружин з дітьми запрошували в Центр управління польотом, звідки з допомогою телевізійного каналу “Земля — Космос — Земля” відбувалося спілкування.

Мене завжди втішав процес приймання їжі. Зазвичай усім екіпажем ми збиралися на середній палубі “Колумбії” площею трохи більш як дев’ять квадратних метрів. Оскільки було тісно, то дехто, підготувавши їжу, розташовувався під стелею, де було найзручніше, бо нікому не заважав; хтось — поряд зі шлюзовою камерою, а хтось — на підлозі. Але можна, взявши із собою їжу, “перепливти” на верхню палубу і зручно розміститися біля ілюмінатора. Інколи я робив це залюбки, адже була можливість одночасно спостерігати за Землею і космосом, отримуючи при цьому подвійне задоволення.

— А чогось земного там кортіло?

— Смачного українського борщу, який уміє варити моя мама.

Удома — нові турботи

– І ОТ ВИ повернулися на Землю, стали Героєм України, на вас дощем посипалися різні нагороди, визнання. Водночас звалилися й турботи. Які вони? Чим ви зайнялися?

— Стати першим космонавтом держави — це надзвичайно велика честь, але й така ж відповідальність. Професія космонавта зазвичай передбачає громадську й політичну діяльність. Так було завжди з радянськими космонавтами. Мене обрали народним депутатом. Але й до обрання я допомагав людям у вирішенні багатьох життєвих питань. На рівні авторитетних владних посад діяла магія першого космонавта незалежної України. Хто міг відхилити моє прохання допомогти, наприклад, ветеранові Великої Вітчизняної війни у ремонті житла чи направленні його на термінове лікування? У таких ситуаціях я був, так би мовити, наполегливим лобістом.

Захистив кандидатську ди­сертацію на тему своєї професійної діяльності, пов’язаної з управлінням літальними апаратами, використовуючи математичне моделювання процесу пілотування і відчуттів, з допомогою яких людина пілотує літак. Це перспективний напрям розробки систем управління літальними апаратами. Крім того, я член колегії Державного космічного агентства України, віднедавна радник прем’єр-міністра з питань авіації і космосу, почесний професор та член наглядових рад кількох вузів, віце-президент Аерокосмічного товариства України, член правління Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання “Сузір’я”. Скрізь треба встигати.

— Тобто у вас виходить, як у прислів’ї: хто везе, того й підганяють.

— Певною мірою так і є.

Готовий до нового польоту

– ЧОМУ Ж ТОДІ, крім вас, протягом 20 років незалежності України нікого в космос не відправили? Та й то якби ви самі не напросилися, керівники держави про це і не згадали б.

— На жаль, така мета перед українською космонавтикою нині не стоїть. Наступний політ українця в космос може відбутися за двох умов. Перша — це політична воля керівництва держави, а друга — наявність фінансування. Поки що обидві відсутні. Хоча попередня домовленість між керівниками космічних відомств України
Ю.Алексєєвим і Росії А.Перминовим про політ українця на російський сегмент Міжнародної космічної станції відбулася ще в жовтні минулого року. Я брав участь у подальших перемовинах. Основна перепона здійснення такого польоту — фінансування.

— А ви хотіли б полетіти?

— Звичайно. Адже як професійний космонавт, який пройшов унікальну підготовку, я готувався не на один політ у космос. Хотілося б виконати якусь роботу у відкритому космосі. Крім того, після польоту в мене виникло багато питань, відповіді на які можна знайти лише в космосі.

Україна — космічна держава

– ЩО СЬОГОДНІ працює на космічну перспективу України?

— Потужний науково-технічний і економічний потенціал країни. Слід сказати, що однією з проблем нашої космонавтики є кадрова. Цю проблему допоможе розв’язати громадська організація, яка називається Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання (УМАКО) “Сузір’я”. Воно покликане зберегти зв’язок між поколіннями тих, хто тривалі роки працював у галузі, і тих, хто прийде на їхнє місце. Однак в останні роки це об’єднання саме потребує захисту від свавілля державних чиновників, які намагаються відібрати у нього навчально-оздоровчий центр у Пущі-Водиці й центральний офіс.

— Не хотілося б на цій сумній ноті завершувати наше інтерв’ю.

— Я вірю, що попри всі негаразди Україна була, є і залишиться космічною державою і що українці обов’язково літатимуть у космос...

У цьому впевнений Леонід Каденюк, який уранці три-чотири рази на тиждень пробігає по 10 кілометрів...