№ 63 от 08 апреля 2011 г.

І наші Всесвіт штурмували

Є що побачити й чим подивуватись у Київському музеї авіації та космонавтики, експозиції якого “приземлилися” під надійним дахом Національного технічного університету України “КПІ”.

Урок космонавтики

ОЛЕКСАНДР Сергійович Болтенко неквапом рухався музейним залом в оточенні київських школярів. Спрямовуючи указку в бік того чи іншого експоната, він поволі вводив їх у дивовижний світ підкорення небесних просторів.

Незважаючи на те, що слухачі (учні п’ятого класу столичної школи № 298) ще не вивчали астрономії, проте вже чимало знали про Ціолковського, Корольова, Гагаріна, Поповича, Каденюка. Екскурсоводові залишалося “розширювати” їхні пізнання.

— Перед вами макет першого штучного супутника, запущеного 4 жовтня 1957 року. Увага! Запитання: яка країна його запустила?

На мить усі замовкли. Потім пролунали невпевнені голоси: “Україна”, “Росія”. Тут підняв руку невисокий білявий учень.

— Союз Радянських Соціалістичних Республік, — гордо вигукнув він.

— Молодчина, — похвалив Болтенко. — Як тебе звати?

— Знайко Дмитро!

— І прізвище підходить. Була така велика країна, до складу якої входили Україна, Росія, Білорусія, Казахстан, усього 15 республік. СРСР міг здійснювати найсміливіші мрії. Та лихі люди його зруйнували. Тепер маємо те, що маємо...

Біля експозиції, присвяченої першому польоту в космос Юрія Гагаріна, чергова перевірка знань юних відвідувачів. Скільки часу тривав цей політ? Одні казали: “Дві години”, інші: “Півтори години”. Та знову відзначився Дмитро Знайко:

— Гагарін облетів Землю за 1 годину 48 хвилин.

Вдруге похваливши учня, Олександр Сергійович розповідав далі:

— Нагадаю вам слова Юрія Олексійовича після приземлення: “Земля кругла, — сказав він, — невелика, дуже гарна, тому треба її берегти”. Це підтвердили Герман Титов, Павло Попович, Андріян Ніколаєв, Валентина Терешкова, Валерій Биковський та інші космонавти, які продов­жили освоювати небесні простори.

Учні з цікавістю розглядали пульт керування космічними польотами, двигун м’якої посадки корабля “Союз”, тренувальний комплекс, привезений із Зоряного містечка, установку балістичної ракети далекої дії, робочі й тренувальні костюми підкорювачів космосу. Особливе пожвавлення було перед спусковим апаратом корабля серії “Восход”, що побував у космосі. Захотілось у нього залізти. Першими увійшли Настя Бойко, Андрій Ференц, Данило Лисенко і Данило Кушнарьов. Скільки було радощів! Після них “політала” решта класу. Під оплески своїх вихованців у спусковому апараті побувала і класний керівник Валентина Борисівна Струцька. Враження доповнювались інформацією екскурсовода про те, що на такому апараті літали Павло Бєляєв з Олексієм Леоновим, який здійснив перший у світі вихід у відкритий космос...

Поки Олександр Сергійович просвіщав учнів у залі космонавтики, в іншому приміщенні біля експонатів, присвячених історії авіації, проводив заняття із студентами викладач КПІ. Протягом дня записалося ще кілька груп. Двері відчинені й для окремих відвідувачів, яких цікавить історія підкорення неба.

Біля вівтаря героїв

ТИМ ЧАСОМ керівник музею Болтенко прямує з учнями до священного експоната, який він та його колеги назвали вівтаром героїв. На невеликому стенді розміщені фотографії українських космонавтів. Біля кожної — коротка інформація про місце й дату народження, час здійснення польоту.

— На стенді — знiмки 21 героя, — розповідає Олександр Сергійович. — Серед них два перших українських: Павло Романович Попович, родом із Київщини, здійснив політ за часів радянської влади, Леонід Костянтинович Каденюк, родом із Буковини, побував у космосі як громадянин незалежної України.

Напередодні 50-річчя польоту Юрія Олексійовича Гагаріна, за словами Болтенка, доречно віддати належне всім сміливцям, представленим на вівтарі. Разом із школярами вслухаймося, шановні читачі, й ми в ці імена, що стали частиною історії.

Отже, свої навколоземні дороги проклали Георгій Тимофійович Береговий із села Федорівка Полтавської області, Георгій Степанович Шонін з міста Ровеньки Луганської області, Георгій Тимофійович Доброволь­ський з Одеси, Віталій Михайлович Жолобов із села Стара Збур’ївка Херсонської області, Володимир Опанасович Ляхов з міста Антрацит Луганської області, Леонід Іванович Попов з міста Олександрія Кіровоградської області, Леонід Денисович Кизим з міста Красний Лиман Донецької області, Ігор Петрович Волк з міста Змієве Харківської області, Олександр Олександрович Волков з міста Горлівка Донецької області, Володимир Володимирович Васютін з Харкова, Анатолій Семенович Левченко з села Основинці Харківської області, Анатолій Павлович Арцебарський із селища Просяна Дніпропетровської області, Василь Васильович Циблієв із села Оріхівка, що в Криму, Юрій Іванович Маленченко з міста Світловодськ Кіровоградської області, Юрій Павлович Гідзенко із села Єланець Миколаївської області, Юрій Іванович Онуфрієнко із села Рясне Харківської області, Леонід Костянтинович Каденюк із села Клішківці Чернівецької області, Олег Валерійович Котов із Сімферополя, Стефанишин-Пайпер Хайдемарі Марта, астронавт, американка українського походження, Сергій Олександрович Волков з міста Чугуїв Харківської області.

Звернувши увагу на те, що Волкови, батько й син, започаткували династію космонавтів, Олександр Сергійович наголосив, що всі вони, окрім американки, тренувалися, здобували знання на потужній технічній базі, яку заклав ще Радянський Союз. Самотужки здійснити пілотований політ Україна поки що неспроможна.

А як склалася доля наших космонавтів? На жаль, померли шестеро: Павло Романович Попович, Георгій Тимофійович Береговий, Георгій Степанович Шонін, Володимир Володимирович Васютін, Анатолій Семенович Левченко і Леонід Денисович Кизим. Георгій Тимофійович Добровольський загинув під час розгерметизації корабля при посадці на Землю. До першої двадцятки космонавтів разом з Юрієм Олексійовичем Гагаріним входив і харків’янин Валентин Васильович Бондаренко. Під час експерименту в барокамері з підвищеною кількістю кисню трапилася пожежа, внаслідок чого той загинув.

У Києві живуть і працюють Віталій Михайлович Жолобов та Леонід Костянтинович Каденюк. Інші розв’язують космічні проблеми в Російській Федерації...

Ідея створення музею

ЇЇ ЗАПРОПОНУВАВ колишній перший заступник начальника космодрому Байконур генерал Олександр Михайлович Войтенко. За підтримки групи ветеранів-байконурівців він організував Федерацію космонавтики України. Перші експозиції були розгорнуті на території Дарницького району. Червону стрічку 27 квітня 1991 року перерізав Павло Попович. Згодом експонатам надав притулок Київський планетарій, який за профілем підходив для такого сусідства.

Однак у кризові роки незалежності керівництво товариства “Знання”(?!) виставило музей за двері. Звільнене місце віддали в оренду торговельникам. Півтора року експонати зберігалися на заводі “Арсенал”. І лише в травні 2008 року завдяки підтримці ректора Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” Михайла Захаровича Згуровського музей відновив свою діяльність. Йому виділили приміщення площею 500 квадратних метрів. Площа дає можливість раціонально розмiстити експонати, кількість яких постійно поновлюється. Серед них авіаційні раритети — двигуни, моделі літаків, демонстраційні плакати про розвиток вітчизняної авіації. Експонати надали й такі гіганти, як АНТК імені Антонова та дніпропетровський “Південмаш”. Не випадково у цих залах викладачі вузу навіть проводять заняття.

— Усі дні заповнені відвідуваннями школярів, студентів, груп робітників і гостей столиці, — розповідає Олександр Сергійович. — Ведемо запис бажаючих прибути на певний час. Мені та моїм колегам, так би мовити, нема коли й угору глянути. І це радує. Музей стає популярним культурно-просвітницьким закладом. Протягом останніх трьох років його відвідали понад 40 тисяч людей.

Свої враження у книзі відгуків залишили космонавти Олексій Леонов, Володимир Джанібеков, Світлана Савицька, Віталій Жолобов, Леонід Каденюк та американські астронавти Брус Мак-Кандлес, Чарльз Дюк i Рассел Швейкарт...