№ 47 от 17 марта 2011 г.

Народна довіра — це честь і високий обов’язок

Звернення Четвертого з’їзду комуністів—депутатів рад до всіх депутатів, до народу України

ШАНОВНІ депутати, дорогі наші співвітчизники!

Турбота про долю України, про день нинішній і прийдешній Вітчизни спонукає нас поді­литися своїми тривогами й думками з приводу розвитку ситуації в країні з огляду на високу відповідальність, яку покладали на нас виборці, вручивши 31 жовтня 2010 року мандат суспільно-політичної довіри на п’ять років .

Переважна більшість нашого народу схвально сприйняла позитивні зміни, що відбулися після президентських виборів, — відновлення керованості життям держави, законодавче закріплення позаблокового статусу України, нормалізацію відносин з Російською Федерацією, надання зовнішньополітичній діяльності активного багатовекторного характеру, ухвалення Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”.

Але вже незабаром після виборів у суспільстві почали наростати настрої розчарування і невдоволення діями нової влади, яка у багатьох питаннях відступає від передвиборних обіцянок. Ухвалені останнім часом та ініційовані урядом деякі закони й рішення загрожують погіршанням життя народу, посилюють суспільне напруження.

Підвищення плати за природний газ та електроенергію для населення, тарифів на житлово-комунальні, транспорт, інші послуги, цін на продовольчі й промислові товари першої необхідності, ліки та медикаменти роблять нестерпним життя мільйонів людей, поглиблюють майнове розшарування в суспільстві, прірву між купкою олігархів і масою знедоленого народу.

Викликає серйозне занепокоєння те, що уряд, взявши курс на вступ України за будь-яку ціну до Європейського союзу, затягує доларовий кредитний зашморг на її шиї, все більше підпорядковує політику держави диктату міжнародних фінансових олігархів, що визначає зміст багатьох започаткованих реформ, підриває основи економічної незалежності України, загрожує її національним інтересам. Під тиском Міжнародного валютного фонду нав’язується підвищення пенсійного віку, внесення змін до трудового, житлового законодавства, які порушують конституційні права громадян, загрожують фактичним знищенням доступних для всіх охорони здоров’я та освіти, системи соціального захисту.

На догоду багатіям, які вже захопили (під виглядом оренди) величезні масиви сільськогосподарських угідь, нав’язується скасування мораторію на вільний продаж і купівлю основного багатства нашого народу — землі.

Не можуть не викликати занепокоєння і плани перекроювання адміністративно-територіального поділу держави, реалізація яких призведе до ліквідації сотень районів, тисяч сільських рад. Вважаємо неприпустимим відсторонення місцевої влади в умовах тотальної розрухи економіки й соціальної сфери від народу, його пекучих повсякденних проблем, а також перегляду виборчого закону, щоб забезпечити на наступних виборах перемогу однієї — пропрезидентської — партії.

Під загрозу поставлено виконання передвиборчих обіцянок стосовно мовної політики, відновлення історичної правди, відвернення загрози неонацизму, приборкання націонал-радикальних сил, які своїми діями створюють загрозу розколу нашої багатонаціональної держави.

У цій непростій ситуації від імені майже 10 тисяч депутатів-комуністів, яких представляють делегати Четвертого з’їзду депутатів-комуністів, звертаємося до всіх депутатів рад України із закликом усвідомити: депутатський корпус є реальною, впливовою силою, покликаною не допустити подальшого наступу на гарантовані Конституцією України права громадян на працю, безоплатну освіту та охорону здоров’я. Своєю чіткою позицією і конкретними діями ми зобов’язані повсякденно змушувати всі ешелони влади — від Києва до району й сільської громади — працювати в ім’я людей і для людей, дбати про зайнятість населення і ліквідацію безробіття, про своєчасну виплату заробітної плати і пенсій, про соціальний захист громадян, про безперебійне функціонування всіх структур, які забезпечують життєдіяльність міст і сіл. Ми повинні стати на заваді тим, хто грабує народ і державу.

Рішучість, послідовність і наполегливість депутатів рад та їхніх виконавчих структур має полягати в тому, щоб не допустити прийняття жодного антинародного, антисоціального рішення, рішуче припиняти кожний крок влади, який може погіршити життєвий рівень населення. Боротися проти підвищення житлово-комунальних тарифів, цін на товари першої необхідності, плати за проїзд у громадському транспорті, скорочення мережі освітянських, дошкільних, лікувальних, культурно-освітніх закладів.

Влада запевняє, що всі животрепетні для суспільства проблеми — такі, як пенсійна реформа, запровадження ринку землі тощо будуть вирішуватися з урахуванням думки та пропозицій народу. Тож давайте, шановні колеги, на сесіях рад, сільських сходах, зборах територіальних громад, у трудових колективах задамо тон вимогливій і критичній розмові навколо цих питань. Спираючись на думку своїх виборців, доведемо владі, що нав’язувати суспільству накопичувальну пенсійну систему замість справедливої солідарної, підвищувати планку пенсійного віку в умовах катастрофічного зниження тривалості життя — це злочин перед нинішнім і наступними поколіннями. Є багато ефективніших важелів наповнення Пенсійного фонду, таких як ефективна підтримка вітчизняної економіки, прогресивна система оподаткування власників високих прибутків і надприбутків, ліквідація паразитичної системи тіньової заробітної плати.

З не меншою гостротою постає перед кожним із депутатів і земельне питання. На чий бік маємо стати у процесі тривалої боротьби за його остаточне вирішення? На бік, здавалося б, всесильних можновладців і жменьки олігархів, які чекають і ніяк не дочекаються, коли всенародна годувальниця — наша земля — стане товаром? Чи відстояти інтереси селянства, а з ним і всього українського народу, без згоди якого внаслідок недолугої псевдореформи на початку 2000-х років було розгромлено і розграбовано з брутальним порушенням Конституції потужний аграрно-промисловий комплекс? Адже й тепер у такий підступний спосіб капітал прагне вирішити долю й родючих українських земель. Не дамо йому цього зробити!

Україна в умовах світового дефіциту продовольчих ресурсів має торгувати не землею, а хлібом, цукром, м’ясом, молоком, іншими продуктами харчування. І шлях до цього, на наше глибоке переконання, лежить через відродження на кооперативних засадах великотоварних господарств, відродження соціальної сфери села, створення ефективної системи підтримки державою аграрного сектору.

Попереду багатотисячний депутатський корпус України чекає велика, складна й відповідальна робота. Представляти інтереси народу в органах влади — це і надзвичайна честь, і високий обов’язок, і надійний стимул до того, щоб наші спільні й дружні зусилля сприяли реальному поліпшенню життя і добробуту наших співвітчизників, соціально-економічному прогресу багатонаціональної української держави.

Будьмо ж завжди на висоті цього високого покликання!

м. Київ, 12 березня 2011 року.