№ 42 от 10 марта 2011 г.

«Подарунки» НАТО не бувають дармовими

Другий секретар ЦК Компартії України, секретар Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ігор Алексєєв дав інтерв’ю агенції «Голосua»

– І горе Вікторовичу, відомо, що позиція КПУ з приводу участі нашої держави у Північноатлантичному альянсі є принциповою. З чим це пов’язано?

— Так, наша позиція стосовно НАТО дійсно принципова й послідовна: Україна має бути позаблоковою державою, і це вже сьогодні відповідним чином відображено у схваленому торік Верховною Радою Законі “Про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики України”. КПУ активно брала участь у розробці цього закону, його було ухвалено як базовий, на основі законопроекту, який підготував керівник нашої фракції Петро Симоненко.

Однією з головних вимог при створенні коаліції та нашої підтримки у другому турі виборів президента Віктора Януковича була позиція щодо позаблокового статусу України, що в цьому законі й відображено. Україна, на наше глибоке переконання, не повинна бути членом цього блоку, а самому альянсу треба задуматися, над якими завданнями він працює та від якої агресії і кого захищає. Саме тому НАТО, мов у лихоманці, шукає місце свого призначення. Спочатку це була Югославія, де вони діяли, як слон у посудній лавці, тепер — операція в Афганістані.

— Чи потрібно Україні втручатись у процес підтримання миру в Афганістані?

— Україна як колишня республіка Радянського Союзу взагалі дуже обережно має ставитися до втручання у справи цієї країни, зважаючи на негативний досвід того, що Радянський Союз уже проводив відповідну операцію і вона була невдалою. Тому всі намагання втягнути Україну чи то в ролі держави, яка відряджає своїх інструкторів для підготовки військових у цій країні, чи в будь-які інші процеси автоматично свідчитиме про те, що Україна бере участь у цій операції. За моєю інформацією, більшість держав з так званої коаліції, причетної до підтримки демократії в цій країні, сьогодні забороняє використовувати свої контингенти для ведення воєнних дій з дуже великими людськими жертвами серед військових. Очевидно, що сьогодні ця операція вже не слугує інтересам Афганістану як країни.

— Які наслідки може викликати відкомандирування українських військових до Афганістану?

— Головним наслідком може стати те, що терористичні сили, як “Аль-Кайда” і “Талібан”, вважатимуть Україну членом так званої коаліції і вона автоматично стане ціллю для терористичних актів. Мені особисто зрозуміла позиція НАТО й Сполучених Штатів Америки, як найбільш впливової країни цієї організації, що намагається втягнути якомога більше країн у цю авантюру.

Варто лише згадати горезвісну операцію в Іраку: вже стовідсотково доведено, що фактично ніяких підстав для агресії проти цієї країни не було. Україну, як ми пам’ятаємо, тоді втягнули в операцію, обіцяючи збільшення замовлень українським компаніям, чого не сталось. Як там працювали американські транснаціональні компанії, у тому числі з виконання суперпривабливих нафтових контрактів, так вони і досі там працюють. Україна ж не отримала нічого, окрім людських жертв. Тому нинішні намагання втягнути Україну — це небезпечно насамперед для нашої країни. Це небезпечно для офіцерів і солдатів, які теоретично могли б поїхати до Афгану. Можу сказати, що фракція КПУ і наша партія однозначно виступатимуть проти такої авантюри.

Ми пам’ятаємо, що до президентських виборів Партія регіонів була противником співпраці України й НАТО, сьогодні позиція влади свідчить про те, що її погляди змінилися. Чому?

Це свідчить про відсутність ідеології в партії. Вони доводять, що Партія регіонів, на жаль, створена не на базі якоїсь ідеології, як наша партія, а навпаки — як клуб за інтересами. У них переважають бізнесові інтереси, у тому числі в міжнародних відносинах, що і позначається на провадженні цією партією як зовнішньої, так і внутрішньої політики.

— Які ризики для нашої держави може крити співпраця з НАТО, зокрема у процесі створення альянсом системи протиракетної оборони?

— Якщо керівництво України піде на цю авантюру, то можна поставити жирний хрест на покращенні наших відносин з одним із найважливіших стратегічних партнерів — Російською Федерацією. Ми знаємо, яким було ставлення керівництва Росії до проекту з розміщення зон протиракетної оборони в європей­ських країнах. Тому Росія буде готова зробити відповідні адекватні кроки в напрямі зміцнення своєї протиракетної оборони. А вона має сьогодні всі ресурси для адекватної відповіді. В жодному разі нам не можна йти на такі авантюри й погоджуватися на такі пропозиції.

— Відомо, що контракти про таку співпрацю укладаються на певних умовах, зокрема фінансових. Чи може бути вигідною для України участь у створенні системи ПРО з НАТО?

— Такі угоди, як правило, — об‘єкт таємних переговорів. Але я гадаю, що альянс може використовувати ресурс європейських чи міжнародних фінансових організацій, на які НАТО має вплив, і пропонувати Україні якісь пільгові кредити, такі необхідні сьогоднішньому уряду. Для залучення таких коштів Комуністична партія пропонує врешті-решт включати внутрішні наші резерви, зокрема промисловість, яка здатна створити умови для наповнення бюджету. Не слід чекати дармових подарунків від європейських країн, США чи міжнародних фінансових інституцій, тому що втягнення в цю кредитну лінію — тягар для наших дітей та онуків.

— Як ви гадаєте, чому генсек Північноатлантичного альянсу приїхав до Києва саме зараз?

— Цей візит слід розцінювати як провокацію на тлі реального покращення відносин України з Російською Федерацією. Це може бути якимось торгом, зважаючи на ті питання, які не вирішуються сьогодні в українсько-російських відносинах, у першу чергу щодо ціни на газ.

ГолосUA, 25.02.2011