№ 122 от 10 июля 2010 г.

Фестиваль запалених сердець

Етно
Демид ЗАПАРА: У мальовничій місцевості під містом Ржищів на Київщині відбувся III Міжнародний еко-культурний фестиваль «Трипільське коло-2010. Вогонь».

Вартий уваги

ЦЕЙ фестиваль вартий уваги з деяких причин. По-перше, від заснування його територія назавжди оголошується вільною для творчості й категорично закритою для куріння, вживання спиртного та інших дурманів. Тому чимало відвідувачів саме звідси почали шлях до життя без залежностей. По-друге, захід суттєво відрізняється від великої кількості молодіжних “тусовок”: тут кожний майже з 12 тисяч гостей з усієї України та зарубіжжя швидко перетворюється на повноправного учасника — співтворця його подій.

За чотири дні фестивалю кожний мав можливість приміряти до душі різні заняття.

На просторій галявині й у балках і лісосмугах навколо — близько 30 майданчиків, де від ранку до ночі кипіла робота в майстер-класах: від виготовлення прадавньої ляльки-мотанки до новітніх технологій екорозпису по тілу. Непрості інтелектуально-спортивні ігри-змагання, серйозні семінари з екології. Працювали психологи, спортивні фахівці, педагоги.

До глибокої темряви просто на травичці біля малої сцени фестивалю збирались охочі розучити рухи того чи іншого народного танцю, щоб потім отримати насолоду від уміння власним тілом втілити музику в рух. Вчити народ танців найрізноманітніших стилів та епох приїхали численні танцювальні школи.

Удень працювала мала сцена фестивалю, де виступали співочі, танцювальні та інструментальні колективи й солісти у найрізноманітніших жанрах етномузики, але надвечір день у день оживала велика сцена. На ній справжнє безперервне шоу творили шановані молоддю колективи, в тому числі “Піккардійська Терція” (Україна), “Osimira” (Білорусь), “Wadada” (Польща). Уночі ж можна було переглянути найкращі анімаційні та короткометражні фільми світу.

До зустрічі за рік!

ЩОРАЗУ захід умовно присвячують якійсь із природних стихій, котрим поклонялися наші пращури. У минулі роки були Вода, Земля, нині — Вогонь, наступного року — Повітря.

Звичайно ж, родзинкою фестивалю стали шоу під гаслом “Запалімо ніч!” у виконанні майстрів, шкіл і театрів вогняного мистецтва з Полтави, Києва, Харкова й Мінська.

Але щоночі тривало ще одне “шоу вогню”: по всій галявині в наметових містечках мерехтіли й мерехтіли вогники (біля багать до ранку тривало задушевне спілкування), наче збирались у сузір’я і перегукувались із зоряним небом...

Кого б не запитав із представників строкатого й різновікового люду, що найцінніше й найцікавіше для нього відбулось на фестивалі, всі так чи інакше говорили про відчуття проникнення у якісь нові сфери знань, умінь, емоцій, у якісь до цього незвідані закапелки власної душі.

Прощаючись після закінчення свята, практично всі говорили один одному: “До зустрічі за рік!”

Київ — Ржищів — Київ.