№ 26 от 21 февраля 2006 г.

О ЧЁМ ПИСАЛА «РАБОЧАЯ ГАЗЕТА» 21 ФЕВРАЛЯ 1919 ГОДА

Лист з-за кордону

До нас випадково попав такий лист, адресований до Парижу:

“Любий товаришу!

Я прибув до Київа 26 сiчня (по старому стилю). Мнi давно хтiлося побачити це чудове мiсто, про яке й багато чув i читав. Хтiлося мнi теж познайомитись де з ким з українських полiтичних дiячiв, хтiв побувати в Центральнiй Радi – Українському парляментi. Але не встиг я добратися до Київа, як тут водворилася так звана “власть совътов”, що вже добре нав’язала мнi в зубах в Петроградi та Москвi. Як це сталося, я добре не знаю, бо однi кажуть що то нiби був логичний хiд речей i це цiлком природний переворот на Українi, а другi кажуть, що просто-собi звичайний напад пiвночi на пiвдень, завоюваннє, насиллє одних над другими...

Мнi бiльше вiриться останньому, бо я бачив, товаришу, багато зруйнованих будинкiв, бачив силу трупiв побитих пострiляних людей i перше, що кинулося мнi в очi на Київських вулицях – сила озброєного ладу. Що то за люде i я досi не знаю толком, бо нам казали, що то нiби-то якась червона гвардiя, зформована виключно в добрих соцiялистiв i цiлком певних громадян, але бачите цi громадяне, зупинивши мене на рогу однiєї вулицi, стали провiряти мої документи, пiсля чого якимсь чудесним способом зник мiй годинник...

Може то i соцiялисти, але ви добре знаєте, товаришу, що в нас, у Францiї соцiялисти годинниками не промишляють...

Ну, Бог з ним. На однiй площi я побачив мiтинг. Пiдiйшов. Якийсь добродiй в формi матроса вiйськової фльоти говорив палку промову. Я не розiбрав власне про що вiн розповiдав, почув тiльки, що вiн казав, що “ранiше буржуї з нас пили кров, а тепер ми з їх будемо пити”...

По словам мого сусiди це був командант мiста теж соцiалист. Що вiн комендант, я цьому повiрив, а що соцiалист... Хиба ж, товаришу, соцiалистам пристало пити чию-б-то не було кров?.. Чужа сторона Росiя i чужi там соцiялисти. Я кажу Росiя, бо України в Київi я тодi не бачив. Я скiлька день ходив по Київських вулицях i не чув нi одного українського слова. Казали, що за українську розмову i паперi писанi на українськiй мовi, люде попадали пiд розстрiл. Це очевидно i є справжнє право нацiї на самоозначеннє, яке принесли з собою носителi совiтської влади – на Україну.

За час, що живу тут, я познайомився з ними досить добре. Ранiше ж нiкого з них не знав, не бачив i не чув.

Про голову Центр. Ради – Грушевського нам з вами i у Францiї приходилося чувати, знали ми i Винниченка, та i iще де-кого знали. А от чи чули ви що-небудь, товаришу, про М-те Бош? О, це енергiйна особа! Тiльки трошки хвора. Це мабудь якась нова хвороба, яку треба назвати “Радоманiя” або в таким родi. Симптоми: коли при п. Бош кажуть “Центральна Рада”, то вона бiлiє, потiм синiє, починаються конвульсiї i на губах показується пiна...

Э їще п. Коцюбинський. Талановитий хлопець, який пiде дуже далеко, бо “абсолютно позбавлений сорому”...

З французької переклав i передав до редакцiї “Робiтничої газети”

Ель-бе