№ 32 от 19 февраля 2010 г.

Виступ Петра Симоненка у Верховній Раді України



16 лютого 2010 року

Шановні колеги!

СТАТТЯ 27 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

2000 року Верховна Рада України прийняла Закон про заборону смертної кари.

Однак тим самим Україна, власне, і поставила під сумнів спроможність держави забезпечити невід’ємне право людини на життя.

Нестримне бажання відзвітувати перед міжнародними інституціями про скасування смертної кари призвело до того, що Україна як держава сьогодні не здатна убезпечити суспільство і запобігти злочинності.

Хочу, шановні колеги, звернути Вашу увагу на “здобутки” України за роки незалежності:

— скоєно більш як 70 тисяч умисних вбивств і замахів, у тому числі й убивств на замовлення; 17 тисяч убивств так і залишилися нерозкритими;

— лише 2009 року кількість убивств із використанням вибухівки зросла у 3,3 разу. Для порівняння: в Україні 1972 року було зареєстровано 1577 убивств, а безпосередньо після скасування смертної кари 2000 року скоєно 4034 вбивства, тобто кількість їх збільшилася в три рази;

— в Україні, за оцінками МВС, близько мільйона наркоманів;

— щороку 150.000 молодих людей стають наркоманами. Для порівняння: в усьому СРСР 1985 року було 25 тисяч наркозалежних;

— щорічно органи внутрішніх справ реєструють близько 60 000 злочинів у сфері обігу наркотичних засобів;

— Україна належить до десятки країн, де громадяни найчастіше стають жертвами работоргівлі;

— понад 100 тисяч українців стали жертвами торгівлі людьми за роки незалежності;

— постійно збільшується кількість розбійних нападів;

— лише за останній рік кількість розбійних нападів на банківські установи зросла з 9 до 80;

— хабарництво стало нормою життя.


Зазначене, на жаль, дає змогу з упевненістю констатувати жахливу реальність сьогодення України.

Рух до цивілізованої Європи призвів до абсолютно протилежних наслідків!

Комуністична партія України не може лишатись осторонь давно назрілих проблем і тому запропонувала рішучі кроки.

Даним законопроектом передбачається встановити можливість застосування смертної кари як виняткової міри покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Умисні вбивства, торгівля людьми, розбій, бандитизм, теракти, контрабанда наркотиків, одержання хабарів нарешті мають каратися адекватно.

Смертна кара не є стовідсотковою гарантією запобігання умисним убивствам. Однак вона може зберегти життя значної кількості інших людей.

Я думаю, не потребують зайвого нагадування такі прізвища, як Онопрієнко, який позбавив життя 52 осіб. Або Ткач, на руках якого кров 80 жертв. Загибелі скількох людей можна було б запобігти, якби в Україні діяла смертна кара для таких нелюдів.

Якщо злочинець, знаючи про можливість бути фізично знищеним, свідомо йде на злодіяння, він свідомо і незалежно від волі держави позбавляє себе права на життя.

Смертна кара — це не помста злочинцю, а спосіб убезпечення суспільства від нього.

Виняткова міра покарання — це засіб самозахисту держави проти порушення умов її нормального існування.

На моє переконання, запровадження смертної кари слугуватиме стримуючим чинником для тих, хто може скоїти злочини.

Крім того, таке покарання є єдино можливим відповідним покаранням за найбільш цинічні й жорстокі злочини.

Кількість засуджених за умисне вбивство до довічного позбавлення волі 2008 року становила 67 осіб.

2008 року було засуджено за умисне вбивство до позбавлення волі на певний строк 530 осіб.

Загалом станом на 1 січня 2009 року в місцях позбавлення волі перебуває майже 19 тисяч осіб, які були засуджені за умисне вбивство. Це становить 17,3% від загальної кількості засуджених.

Більша частина всіх засуджених в Україні — наркомани. Але наркомани руйнують не лише власне життя. Більше половини всіх злочинів скоюється на грунті наркозалежності. Натомість кримінальна відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів не є адекватною.

За даними МВС, у нашій країні реєструється близько 1000 згвалтувань та замахів на згвалтування щорічно.

Дедалі більшої гостроти набуває вчинення злочинів на сексуальному грунті стосовно дітей.

Українське суспільство “звикає” до торгівлі людьми, ескалації агресії та жорстокості.

Розбійне посягання на власність, життя і здоров’я людини має каратися більш суворо.

Злочинці, які скоюють перелічені злочини, зухвало нехтують людським життям, завдають непоправної шкоди здоров’ю громадян України, підривають здоров’я нації, дозволяють при цьому отримувати злочинні надприбутки.

Таким чином, розірвати цей злочинний ланцюг можливо завдяки посиленню кримінальної відповідальності за окремі злочини. А саме: запровадити можливість застосування такого виду покарання, як смерт­на кара.

Щорічно Україна витрачає значні кошти на утримання нелюдів, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

З точки зору соціальної справедливості варто було б використати ці кошти на покращення життя вчителів, лікарів, інвалідів.

Станом на 1 січня 2009 року 1538 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Причому всі — за умисне вбивство за обтяжуючих обставин.

Зокрема, в установах кримінально-виконавчої служби України відбувало покарання засуджених до довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, станом на 1 січня 2008 року — 1463 особи.

2008 року на утримання осіб, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, було витрачено понад 20 млн. грн. У розрахунку на місяць на одну особу 2008 року було витрачено приблизно 1100 грн. У той час як середній розмір місячної пенсії 2008 року становив 751,4 грн. а середня заробітна плата у галузі сільського господарства — 1073 грн.

Так скільки ж можна тримати в окремих камерах, поїти, годувати й вигулювати нелюдів, які знехтували життям наших співвітчизників?

Серед держав, які зберігають і застосовують смертну кару впродовж дуже тривалого часу — Сполучені Штати Америки, Японія, Китайська Народна Республіка, Сінгапур та багато інших країн.

У Сполучених Штатах Америки смертна кара практикується у переважній більшості штатів.

Приблизно 70 складів злочинів передбачають покарання у вигляді смертної кари. Серед таких злочинів — тяжке вбивство, згвалтування, грабіж, зрада, дезертирство тощо.

У системі кримінальних покарань Японії смертна кара передбачається за вбивство, розбійний напад та інші.

Знаковим є те, що за результатами опитування 85% японців висловилися за збереження смертної кари.

Китай є країною, де страта широко застосовується за хабарництво або розтрату державних коштів чи ухилення від сплати податків.

2008 року до розстрілу було засуджено віце-мера Пекіна, який мав опікуватися підготовкою міста до Олімпіади, натомість незаконно збагачувався за рахунок тендерів та продажу землі.

За даними громадської організації “Міжнародна амністія”, скасували смертну кару для всіх видів злочинів лише 93 країни, тобто менше половини країн світу.

Довгий час тривають дискусії: бути чи не бути смертній карі.

Теоретично противники смертної кари годинами можуть висловлюватися за гуманізм, альтернативні покарання й людяність.

У відповідь на заяви про негуманність смертної кари постає питання, а чи гуманно позбавляти життя жертву?

Фактично відмова держави від смертної кари як від виняткової міри покарання за тяжкі злочини — це пряме порушення фундаментального принципу справедливості, це захист вбивці й нехтування абсолютним правом на життя невинної жертви.

Таким чином, ставши на “гуманну” в лапках позицію захисту життя вбивць, Конституційний Суд України поставив під загрозу природне і конституційне право на життя десятків і сотень тисяч їхніх майбутніх жертв.

У будь-якому разі, вся полеміка щодо гуманності триває, доки горе не торкнеться когось особисто.

Якщо існують звірства, які не мають нічого спільного з людяністю, значить суспільство не досягло належного рівня гуманізму.

У будь-якому разі, покарання є значно гуманнішим, аніж ті злочини, які вчиняються.

Це ні в якому разі не означає широкого застосування смертної кари!

Держава повинна мати можливість застосувати даний вид покарання як превентивний захід впливу у відповідь на тяжкі злочини, хоч бы яким негуманним таке покарання здавалося.

Законопроектом, який я представляю, пропонується доповнити Кримінально-виконавчий кодекс України новим розділом IV-А “Виконання покарання у вигляді смертної кари”.

Також передбачається доповнення Кримінального кодексу України статтею 641 “Смертна кара”.

У зв’язку з чим внести зміни до статей 51 і 52 цього кодексу, чим забезпечити внесення смертної кари до переліку видів покарань і визначити смертну кару основним покаранням.

Шляхом внесення змін до відповідних статей Кримінального кодексу України законопроектом передбачається встановити можливість застосування виняткової міри покарання — смертної кари за такі тяжкі та особливо тяжкі злочини:

умисне вбивство (ч.2 ст.115), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ч.3 ст.149), розбій (ч.4 ст.187), бандитизм (ст.257), терористичний акт (ч.3 ст.258), контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів (ч.3 ст.305);

одержання хабара (ч.3 ст.368).

Крім того, передбачається посилення кримінальної відповідальності, зокрема довічне позбавлення волі, за такі злочини, як: згвалтування (ч.4 ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті у неприродний спосіб (ч.3 ст.153), розбещення неповнолітніх (ч.2 ст.156), грабіж (ч.5 ст.186), шахрайство (ч.4 ст.190), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ч.5 ст.191), створення злочинної організації (ч.1 ст.255), сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ч.4 ст.303), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ч.2 ст.304), незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ч.3 ст.307), давання хабара (ч.2 ст.369).

Запровадження в національне законодавство такого покарання, як смертна кара, є адекватною відповіддю на вимоги сьогодення!

Держава має забезпечити належний рівень безпеки, життя й здоров’я кожного громадянина.

P.S. Проект Закону України про “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо посилення кримінальної відповідальності за певні злочини) підтримали 32 народних депутати. Серед них 27 — від КПУ, 2 — від ПР, 1 — від БЮТ, 1 — від Блоку Литвина, 1 — позафракційний.

Шкода, але не дивно, що представники олігархічних партій у Верховній Раді не зацікавлені у прийнятті даного законопроекту, оскільки він зачіпає їхні бізнес-інтереси.