№ 104 от 16 июня 2009 г.

Мое письмо «отцам державы»

Мое  письмо  «отцам  державы»

Сегодня очередная встреча с письмами в рубрике “Государство — это я!”. С каждым днем их приходит от читателей “РГ” все больше. И в каждом из них — мнение людей о нашей “независимой” жизни, о тех, кто стоит у руля власти, кто создает условия, в которых оказались нынче страна и народ.

«Если  НЛО  не  забрал  у  вас  память...»

ПИСЬМО, написанное жительницей столицы, сотрудницей Киевского института сердечно-сосудистой хирургии имени Николая Амосова Верой Григорьевной Ивановой имеет конкретного адресата. Киевлянка обращается к премьер-министру Украины Юлии Тимошенко. “Сьомого червня прем’єр-міністр звернулась по телебаченню до українського народу, 8 червня її звернення передавалось по українському радіо. Певно, вона забула, що “демократичної  коаліції” уже давно не існує, і відповідно до п.13.2 Регламенту коаліції вона забов’язана була подати заяву про відставку”,  — пишет Вера Григорьевна.

“Втім, — продолжает она, — обдуривши народних депутатів, з якими укладала коаліційну угоду, Юлія Володимирівна не подала заяву про відставку. Погодьтеся, що так чинити може лише аморальна людина...

Оскільки Тимошенко зверталася до українського народу, тобто і до мене, я теж пишу їй листа, використовуючи її попереднє звернення у липні 2006 року, згідно з яким Тимошенко вважала державною зрадою об’єднання з Партією регіонів, а мету Партії регіонів характеризувала як знищення України.

Так от, Юліє Володимирівно!.. Не виконуючи коаліційної угоди, ви чините аморально. Свого часу я попереджала президента України про небезпеку об’єднання з аморальною людиною. Але Ющенко не прислухався до моєї думки.

У своєму зверненні по телебаченню ви засудили Януковича, який вийшов з переговорного процесу і не захотів об’єднуватися з вами. А згадайте свої не такі давні слова про об’єднання з Партією регіонів, коли ви підкреслили, що ваш блок може об’єднатися з “регіонами” тільки за умов, якщо НЛО забере вас на тарілку, проведе над вами незаконні дослідження та позбавить вас пам’яті та розуму. Так що, ви дійсно втратили розум?

А ще згадайте своє звернення до українського народу у липні 2006 року, коли об’єднання з Партією регіонів ви назвали “державною зрадою” та повідомили, що істинною метою Партії регіонів є знищення України (до свого листа додаю ксерокопії газет, де надруковано всі ці ваші “заяви”). І якщо тоді говорили правду (а ви завжди кажете, що говорите тільки правду), то намагаючись  тепер об’єднатися з “регіоналами”, ви чините державну зраду з метою знищення України.

Отож, якщо це не так, ви повинні  просити вибачення за маніпулювання суспільною свідомістю шляхом поширення  недостовірної інформації. Більш того. В разі, коли НЛО не забрало все ж у вас пам’ять, ви повинні згадати, що 29 листопада 2007 року підписали коаліційну угоду і, згідно з п.13.2 Регламенту, зобов’язані подати заяву про відставку як наслідок припинення діяльності “демократичної коаліції”.

Повинна сказати, що ви не зможете об’єднати навколо себе розумних політиків, адже морально знищуєте тих, хто вам більше не потрібний. Крім того, згідно із ст. 116 Конституції України, як керівник Кабінету міністрів, ви зобов’язані забезпечувати виконання актів президента. А ви їх блокуєте, що є порушенням Конституції та, відповідно до ст.7 Закону “Про основи національної безпеки України”, є загрозою національній безпеці.  Отож прошу вас виконати п.13.2 Коаліційної угоди від 29.XI.2007 року та подати заяву про відставку”...

Почему Министерство здравоохранения не бастует?

КОНКРЕТНЫЙ адресат — Министерство здравоохранения Украины — назван и в письме харьковчанина Николая Ивановича Кальницкого.  “С полной ответственностью могу сказать, что минздравовские “отцы державы” так же далеки от народа, как и многие политики, — подчеркивает он. — Обращаться к ним лично бесполезно — не достучишься и не докричишься. Органы государственной власти, все их структуры глухи к крикам о помощи. Поэтому хочу задать Министерству здравоохранения пару вопросов через газету. Благо, что для этого есть (и только в “РГ”!) специальная рубрика.

Итак, первый вопрос: кто является инициатором постоянного повышения цен на жизненно важные лекарственные препараты, ставшие теперь для инвалидов и пенсионеров просто недоступными?  Цены эти стали на пути к возможности хоть немного поправить здоровье непреодолимой преградой. И никому никаких скидок. Дорожает все, даже такие простые вещи, как одноразовые шприцы для инъекций. Еще не так давно шприц можно было приобрести сравнительно просто, а сегодня он становится для меня недоступным — его стоимость выросла в четыре раза! А что уж говорить о лекарствах — особенно импортных. Словом, с ценами в системе здравоохранения настоящий беспредел. Такого подъема стоимости товаров, как на лекарства, не было, наверное, ни в одной другой отрасли. А ведь речь идет о здоровье и жизни людей...

Прав, трижды прав лидер коммунистов Петр Симоненко, заявивший недавно, что для выхода из кризисного тупика в Украине надо установить жесткий контроль над ценами. Не должно быть так, чтобы на фоне всенародного обнищания кучка “бизнесменов” получала сверхприбыли. И организовать такой контроль обязаны “отцы державы”, не заметившие, что при диком росте цен на лекарства пенсия моя остается на одном уровне.

И второй вопрос министерству: чье здоровье оно охраняет? По уровню “сервиса” и “душевного тепла”, с которыми сталкиваешься, посещая заведения, входящие в его систему, создается впечатление, что заботится оно только о чиновниках из обл-, рай-, гор- и госадминистраций, а также тех, у кого кошелек потуже. Для них всегда все здесь есть, а для простого посетителя ответ один: у нас не хватает денег. Если это так, если здесь заботятся обо всех, почему тогда Министерство здравоохранения не бастует, не выходит вместе с шахтерами под стены своего Кабмина и секретариата президента? Почему не требует всего, что необходимо для укрепления здоровья нации, каждого гражданина? Боится впасть к “отцам державы” в немилость? Думает, народ безмолвствует, значит, все сойдет с рук и дальше? Большая ошибка!”.

Свои письма в “РГ” прислали также киевлянин К.К. (так он подписал свою корреспонденцию), Борис Павлович Николаенко из Краматорска Донецкой области, бывшие работники закрытых шахт “Алмазная”, “Яновская”, “Штеровка” и “Запорожская”, что в Луганской области, Алена Пирогова из города Красногоровка Донецкой области, крымчанка Валентина Федоровна Москаленко, М.Садварий из города Иршава Закарпатской области и многие, многие  другие. Ни одно из писем, поступивших в редакцию, без внимания не осталось.