№ 96 от 02 июня 2009 г.

Мое письмо «отцам державы»

Мое  письмо  «отцам  державы»

“Украина имеет все шансы стать сильнее, в том числе и в авиастроительной отрасли”, — заявляла премьер-министр Тимошенко во время посещения киевского авиационного завода “Авиант”.

“Вопреки кризису, несмотря на то, что сегодня во всех странах мира объемы производства падают, мы сегодня перевыполняем бюджет, перевыполняем план по поступлениям в Пенсионный фонд. Сегодня кризис, но ни одной такой задолженности у нас нет. Бюджет — это опора стабильности”, — резюмировала премьер.

Однако совсем по-другому оценивает нынешнюю ситуацию коллектив ГП “Винницкий авиационный завод”...

Завод  —  в  смертельном  пике

ПИСЬМО, которое пришло из Винницы, подписали 120 работников предприятия. И адресовано оно той же Тимошенко.

“Зважаючи на те, що Ви, Юліє Володимирівно, та очолюваний Вами уряд багато говорите про велику увагу до авіаційної промисловості України, колектив державного підприємства “Вінницький авіаційний завод” звертається до Вас з приводу катастрофічного становища, в якому виявилося наше підприємство.

ДП “ВІАЗ” виконує роботи з ремонту літаків Ан-2, Як-18Т, Як-52, вертольотів МІ-2, Ка-26, їхніх комплектуючих та двигунів РУ-19А-300,
М-14В26, М14П, АШ-62ИР, освоєння виробництва літаків Ан-3-200. Наш завод — єдине в Україні підприємство з капітального ремонту літаків Ан-2, вертольотів МІ-2 та Ка-26, котрі використовуються в аграрному секторі України та в інших країнах Європи.

До середини 2007 року підприємство працювало стабільно, були підписані контракти на ремонт авіаційної техніки. Однак рішенням Вінницької міської ради від 19.06.2007 року №1109 було збільшено земельний податок у чотири рази.

До запровадження нового грошового оцінювання на земельну ділянку площею 82 гектари ДП “ВІАЗ” сплачувало земельний податок за весь 2006 рік у розмірі 256 тисяч гривень. 2009 року планується сплатити 1 мільйон 166 тисяч гривень, тобто щомісяця тільки цей податок становить 97 тисяч гривень.

Таке різке зростання ставки земельного податку примушує підприємство значно підвищувати ціни на послуги з ремонту авіатехніки. І, як наслідок, продукція заводу втратила попит в Україні й тепер перестає бути конкурентоспроможною і за межами держави.

Відсутність замовлень уже негативно вплинула на фінансово-господарське становище заводу та соціальний стан його працівників. Так, за підсумками роботи заводу 2008 року, після виплат усіх податків, у тому числі й на землю, на підприємстві немає коштів для виплати заробітної плати, придбання необхідних матеріалів та запчастин для ремонту авіатехніки, забезпечення працівників спецодягом і спецвзуттям, проведення чергової атестації робочих місць з тяжкими й шкідливими умовами праці, що, у свою чергу, не дає можливості відповідним категоріям працівників своєчасно оформитися на пільгове пенсійне забезпечення.

Упродовж 2007-2008 років керівництво та профспілковий комітет заводу зверталися до Міністерства промислової політики України про надання дозволу на відчуження частини земельної ділянки підприємства, котра не задіяна у виробництві. Але це питання ніхто не вирішує.

Також неодноразово ми зверталися до міністерства стосовно розробки документа щодо продовження ресурсів і строків служби авіаційної техніки. Після виконання капітального ремонту вказані роботи виконуються без участі авіаремонтних заводів, що значною мірою впливає не тільки на їхній фінансовий стан, а й на безпеку польотів.

Це питання вже кілька років зафіксоване в Галузевій угоді авіаційної промисловості України, підписувалося всіма міністрами промислової політики — попередніх років і нинішнім, але ніхто не збирається його виконувати. Невирішення цих питань призвело наше підприємство практично до банкрутства. То де ж та увага до галузі, про яку так часто наголошувалося?..”

Кто и  как  защищает народ

А ЭТО письмо пришло из Донбасса. Его прислала жительница Краматорска Валентина Федоровна Фоменко. “Уважаемая редакция, я никогда не писала в газету. Но сейчас, глядя на то, что происходит в стране, не выдержала. Взялась, как говорится, за перо и бумагу, — подчеркивает она. — Не раз видела по телевизору, как распинался, как расхваливал нашу премьершу лидер фракции БЮТ в Верховной Раде Иван Кириленко. Она, мол, и умная, и хорошая, и все время о людях печется. Такие произносятся слова. А что на деле? Все наоборот. Особенно обидно за детей войны, которым Тимошенко много пообещала, но в конкретные дела не воплотила. А если что и сделала, то так неуклюже, что вместо радости ее “заботы” доставляют людям лишь огорчения и ставят их просто в тупик.

Вот пример такой “помощи”. Не знаю, как у других, но в нашем городе квартплату почему-то не относят к коммунальным услугам. И потому, как нам объяснили, дети войны не пользуются никакими льготами. Нам говорят: в постановлении Кабмина написано: льготы распространяются только на газ, тепло, свет и воду. И раз квартплата там не указана, значит, нет вам и льгот. В связи с этим возникает вопрос: так к каким же услугам относится квартплата и почему правительство считает, что детей войны здесь нужно “придавить”? Ведь цена, которую приходится платить нынче за квартиру, не по карману многим из этих несчастных людей. Выходит, их умышленно добивают, поступают так, чтобы скорее ушли на тот свет?..

И еще. В последнее время часто говорят о новой коалиции: БЮТ и Партии регионов. Я убедилась, что встретились они не случайно. “Регионалы” такие же болтуны и прохвосты, как “бютовцы”. В прошлом году Партия регионов проводила в Краматорске акцию “в защиту простого народа” — составляла исковые заявления по поводу недоплаты пенсий, 2773 гривны каждому заявителю. И что же? Да ничего! В городском суде заявили, что “срок давности” уже прошел и потому никаких доплат никто не получит.

Так вот и вышло, что пенсии наши Юля урезала, куда пошли эти деньги — только ей известно. “Регионалы” пустили нам пыль в глаза мнимой заботой о людях и теперь обнимаются с Тимошенко. Нечего сказать, сладкая парочка! Вот только ждать от нее можно лишь самого горького. Об этом говорят факты. И пусть знают “отцы державы”, что мы этого не забудем...”

Свои письма “отцам державы” прислали на минувшей неделе М.С.Антышева из Кременчуга, Гаррий Сергеевич Карнаух из города Марганец Днепропетровской области, Александра Ивановна Белостоцкая из села Новопокровка Запорожской области, И.Павлушенко из города Костополь Ровенской области, Виктор Игнатьевич Калюта из города Снегиревка Николаевской области и многие другие. Вся корреспонденция — на контроле редакции.