№ 94 от 29 мая 2009 г.

Годі довіряти порожнім обіцянкам!

Годі  довіряти  порожнім  обіцянкам!

У незалежній Україні ми живемо серед розмаїття політичних партій, кількість яких сягнула 170. Політики, які стоять біля державного керма, встигли багаторазово перефарбуватись і під різними кольорами та новими гаслами повернутися до влади.

Збідніли  села  і  міста

ЩО ВОНИ нареформували за 18 років, ми бачимо: країна сповзає у прірву, життя народу стає дедалі гіршим! Президент постійно ставить собі за заслугу, що в Україні є свобода слова. А чого вона варта? Говори скільки хочеш, критикуй кого хочеш, викривай різні зловживання — все одно ніякої реакції від державних чи силових структур не буде. Чого тільки варте публічне словоблуддя, влаштоване різноманітними “свободами”. Нічого, крім того, що це чергове зомбування народу. І все на тлі зубожіння сіл і міст.

Коли при владі була одна правляча партія — Комуністична, вона брала на себе відповідальність за стан справ у країні й реагувала на зловживання посадових осіб, клала край безгосподарності. У газетах навіть рубрика така була: “Газета виступила — що зроблено”.

Все моє свідоме життя пов’язане з Комуністичною партією, в якій я зростала від робітника заводу до першого секретаря райкому. Зі своїми однодумцями ми відновили діяльність районного партійного осередку після незаконної заборони Компартії. З 1981 по 1991 роки мені довелося керувати Летичівським районом. То були роки його найвищого соціально-економічного розвитку. Район, який має не кращі землі, збирав по 90 тисяч тонн зернових. Минулого року (сприятливого за погодними умовами) зібрали лише 27 тисяч тонн. На промисловій основі розвивалося тваринництво. Комплекси давали 80 відсотків виробництва яєць, понад 70 відсотків — м’яса, 40 відсотків — молока. На селі були робочі місця, працівники мали гарні заробітки. У селах будувалися дитячі садочки, школи, дороги. Наприклад, 1990 року побудували в сільській місцевості 40 кілометрів доріг з твердим покриттям.

Тремтіть,  новоявлені скоробагатьки

АЛЕ НАСТАВ час горбачовської перебудови, а з нею почалися нападки на Комуністичну партію. Нові-старі політики, змінивши політичну орієнтацію, стали критикувати радянську систему, обливати все брудом, а під виглядом приватизації прибирати до своїх рук народне надбання. Вдалося їм певною мірою посіяти в народі й недовіру до комуністів.

Настільки великий страх у новоявлених скоробагатьків перед комуністичною ідеологією, що навіть тепер, розваливши все, що було створено радянською владою, вони досі продовжують залякувати людей репресіями, голодоморами, ніби не помічаючи, що самі зробили з країною, до якого стану довели людей. Боляче за село. Там майже зникла виробнича база. На незайманих полях, а таких у районі 17 тисяч гектарів, подекуди вже виріс молодий ліс. Не маючи роботи, молодь спивається або виїжджає на заробітки. Закриваються школи, фельдшерсько-акушерські пункти, бо хто піде працювати туди, де немає ані грошей, ані перспективи. Зруйновані шляхи, на ремонт яких у держави завжди немає коштів.

Село, яке завжди було колискою держави, вимирає. То хіба це не є злочинною діяльністю тих, хто перебував усі ці роки при владі? Настане час й історія справедливо все розставить на свої місця, дасть оцінку заподіяному. Доки народ буде вірити порожнім обіцянкам багатіїв?

Щоправда, останнім часом чимало людей стало замислюватися, згадувати не такі далекі часи радянської влади. Часто можна почути від них нарікання: “Ходиш, ходиш, а справедливості ніде не можна добитися. Раніше було підеш в райком партії, поскаржишся і питання вирішувалося”.

До  влади  —  комуністів

ДЕДАЛІ частіше звертаються до нас, комуністів, люди за підтримкою та порадою. В районній раді нас небагато, лише троє, бо, на жаль, повірили на останніх виборах білосердечним і помаранчевим. Але ми намагаємося завжди займати принципову позицію у тих питаннях, які стосуються інтересів людей, соціально-економічного стану району.

Депутата Петра Крутя із села Митківці хвилює те, що інвестор “Поділля-агросервіс” цього року залишив незасіяними 900 гектарів земель, без договорів використовував незатребувані паї та землі запасу, досі не розрахувався із селянами за минулий рік. Раз за разом порушує Петро Макарович ці питання на сесіях, не задовольняється бюрократичними відписками відповідних органів, бо за ним стоять люди, з якими він багато років працював як колишній керівник.

Незабаром у нас розпочнеться черговий небезпечний період — передвиборний. Олігархи не збираються здаватися без бою. Готується черговий зомбуючий удар, розкручується новий “поводир”. То чи не час замислитися: з ким ви, подоляни, підете на вибори?

Змінювати треба не кольорові партії, а весь державний лад, за якого земля і засоби виробництва належатимуть тільки народу, щоб з Верховної Ради та уряду назавжди зникли представники великого капіталу. Влада має знову служити людям, а не люди — владі.

А це може бути лише тоді, коли до державного керма повернуться комуністи, які мають чітку програму, спрямовану на підвищення добробуту всього народу, на передачу влади йому, бо саме він за Конституцією є її джерелом.

Галина ЧЕКЕРДА, перший секретар Летичівського райкому КПУ.

Хмельницька область.