№ 69 от 16 апреля 2009 г.

Виступ лідера фракції КПУ Петра Симоненка у Верховній Раді 14 квітня 2009 року

Виступ лідера фракції КПУ Петра Симоненка у Верховній Раді 14 квітня 2009 року

Шановні громадяни України! Шановні колеги!

СЬОГОДНІ, 14 квітня, Верховна Рада мала розглянути й ухвалити антикризову програму. Скільки розмов було, скільки спекуляцій навколо цього! Але влада у змові з потужним бізнесом уже вкотре показала, що вони не зацікавлені в подоланні кризи в інтересах людей і держави, а навпаки, роблять усе, аби перекласти весь тягар на плечі простих громадян-трудівників, знищити малий та середній бізнес, а потім прибрати його до своїх рук.

Наступний пленарний тиждень, я звертаю вашу увагу, шановні колеги, розпочнеться аж 12 травня, тобто прийняття дуже відповідальних і необхідних рішень відкладається ще на місяць. А причина цього проста — знову відбулася змова у зв’язку з тим, що розглядається питання отримання чергового траншу Міжнародного валютного фонду. І в цьому зацікавлені саме олігархи.

Висновок: є декларації, а конкретної антикризової програми у них немає і не може бути.

Нагадую, що Компартія запропонувала конкретну програму антикризових заходів, але представники потужного бізнесу не хочуть її ухвалювати, бо наріжним каменем цієї програми є фінансове оздоровлення економіки, але не за рахунок оббирання людей, а за рахунок державного фінансування стратегічно важливих підприємств та жорсткого контролю за використанням бюджетних коштів.

Ми наполягаємо і внесли відповідний законопроект щодо зниження кредитної ставки до 3-5% річних. Неможливо врятувати власну економіку, неможливо створити потужну науково-промислову базу, коли комерційні банки деруть з реального виробника три шкури.

При цьому, й це украй важливо, Ком­партія внесла законопроект, яким пропонується запровадити мораторій на відчуження майна боржників на період дії антикризових заходів. Не можна викидати людей на вулицю, рятуючи збанкрутілих хазяїв-банкірів. Ми наполягаємо на тому, щоб усі валютні кредити можна було повертати у гривні за тим курсом, за яким їх брали. Тобто давав банк кредит із розрахунку п’ять гривень за долар — кредит погашається теж по п’ять гривень за долар.

Наступне. Ми наполягаємо на ліквідації податку на додану вартість і заміні його податком з обігу. Це зніме вбивчий податковий тягар і з виробника, і зі споживача.

Ми наполягаємо на встановленні державної монополії на виробництво та продаж тютюнових і горілчаних виробів. Це левова частка бюджету. А підвищення акцизів — то латання дірок за рахунок людей. Бо весь акциз піде в ціну, тобто платити будуть не ті, хто володіє цим бізнесом, а споживач. У тих злиднях, в які влада націоналістів й олігархів загнала людей, вони менше палити і вживати горілки не стануть. Тому будь-які заклики, що, мовляв, влада піклується про здоров’я нації, — це нахабне блюзнірство.

Ми переконані, що чергові міжнародні борги, в які втягують Україну президент та олігархи, — це злочин не тільки перед нинішнім, а й перед майбутніми поколіннями, бо розплачуватиметься за це простий народ — простий робітник, учитель, лікар... Гроші ж МВФ, Світового банку та інші закордонні вливання “руки, які нічого не крали” спрямують на те, щоб частково розрахуватися з попередніми боргами, а це понад 100 мільярдів доларів, решта ж осяде у бездонних кишенях можновладців. А платитиме за все простий народ, простий робітник.

У зв’язку з цим людям і вішають на вуха локшину про гроші МВФ як панацею і нібито єдину можливість урятувати економіку України. При цьому влада та олігархи примушують людей “любити” банки:

— не повертають вкладникам депозити;

— створюють напівкримінальні структури з вибивання боргів — так звані колекторські контори;

— відбирають у людей майно, роботу, житло, можливість продовжити навчання дітей, можливість зробити життєво необхідну операцію, відбирають майбутнє.

За підтримки Міністерства юстиції при банках створено колекторські контори — структури, які фактично займаються рекетом, вибиванням кредитних боргів за кредитами, які громадяни взяли і з незалежних від них причин не можуть повернути.

Я хочу запитати: а що робити вкладникам, яким заборгував банк? Хто захистить їхні інтереси? Може, варто створювати спеціальні підрозділи, які б “вибивали” борги з банків та банкірів? Вважаю, що час для цього вже настав.

Я не планував торкатися сьогодні гуманітарних проблем, зокрема конституційних прав громадян вільно спілкуватися рідною мовою, незалежно чи то українська, чи то угорська, польська, російська тощо. Але печерна свідомість тих, хто з легкої руки президента та його “помаранчево”-націоналістичного оточення керує в Україні культурою та освітою, виходить за будь-які рамки здорового глузду. До мене потрапив наказ по “Інституту інноваційних технологій і змісту освіти” Міністерства освіти й науки України, яким, цитую, “забороняється використання російської та інших мов у приміщеннях інституту як засобу спілкування”. Мабуть, порушення прав людини стосовно вибору мови спілкування — це в розумінні керівництва державної установи і є інноваційним змістом української освіти.

Зверніть увагу, як сьогодні замість розв’язання нагальних і життєво важливих для кожної трудящої людини економічних і фінансових проблем з Печерських пагорбів у суспільство закидають зерна розбрату. Нацьковують покоління, насаджують нацизм та ксенофобію, ведуть у владу профашистські партії, підміняють святе поняття патріотизм людиноненависницьким націоналізмом.

Цьому треба покласти край!