№ 148 от 15 августа 2008 г.

Дякую за джерело правди

ДОЗВОЛЬТЕ подякувати вам за те, що колектив створює таке чисте, щире джерело правди у наш неспокійний і непевний час. Стає тяжко дихати від брехні по радіо, в телеефірі, у багатьох містечкових і центральних газетах, від обіцянок-цяцянок можновладців, державних мужів, яких, до речі, ми самі ж і обирали, сподіваючись на краще, але “маємо те, що маємо”. Ви ж у своїй газеті порушуєте проблеми політичного, економічного життя країни, і для читачів ваше видання є порадником, тлумачем у складному сьогоденні.

Моя покійна матуся, яка мешкала на Донеччині, передплачувала й читала вашу газету. І не просто читала, а дбайливо зберігала кожний номер.
Ми з дружиною щоденно отримуємо “Робітничу газету”, яку залюбки читаємо однією з перших. Подобається в ній майже все. Особливо матеріали рубрики “Політдозор” Євгена Короткова, його афористичні вислови, доступний пересічному читачеві огляд політичних подій та баталій у нашій владі, матеріали Євгена Пасішниченка, Тетяни Хлєбнікової, книжні новини, культурне життя, спорт.

Єдине прохання (хоч і розуміємо, що сьогодні без реклами не обійтися й не вижити): не друкуйте оголошень про безпрецедентні акції від різних фірм, про лікування різних хвороб, яких у робочої людини цілі “букети”! Боляче за нас, за тих, хто звик вірити сказаному або друкованому слову. Наведу приклад. У мене дуже болять коліна. Читаю в газеті: “Телефонуйте — допоможемо!” Телефоную, представляюся, пояснюю, що болить. На мене заповнюють анкету, з кимось радяться і називають за курс лікування суму з трьома нулями. І це медицина, яка повинна служити народу?! Це турбота уряду про нас, трудівників, за плечима яких по 40-45 років трудового стажу?! Кому ми сьогодні потрібні з мізерною пенсією, що збільшилася лише на 3-7 гривень за суцільної дорожнечі? Хіба може сучасна медицина лікувати так якісно, як за радянських часів? Зараз так звані “лікарі” дипломів понакупляли, фірм повідкривали, й маємо суцільний обман населення. Та краще ми будемо лікуватися за бабусиними рецептами, засобами народної медицини, ніж звертатися до таких хапуг! Вибачте, це крик зболеної душі, не лише моєї, а тисяч таких, як я, покинутих державою напризволяще. А вам зичу добра, здоров’я, творчої наснаги. Несіть вогник правди нам, простим людям!

Леонід РІЗНИЧЕНКО.
Херсон.

P.S. Розуміємо біль та обурення нашого читача з приводу дорожнечі медичних послуг — така державна політика в “демократичній” Україні. Просимо шановних читачів зрозуміти, що не від хорошого життя змушені ми надавати сторінки своєї газети фірмам, які рекламують свої товари та послуги. Але врахуйте, що завдяки рекламі ми маємо змогу утримувати майже найнижчу в Україні ціну на газету. Якщо відмовимось від реклами, нам доведеться збільшувати ціну передплати. Чи зацікавлені в цьому наші читачі, серед яких майже 90% — незаможні, чесні люди? А щоб реклама не завдала шкоди, кожен з вас, шановні читачі, має усвідомити: перш ніж наважитися щось придбати, кудись вкласти кошти, треба ретельно перевірити інформацію, порадитися з фахівцями, продумати свої дії, усе зважити. Хіба не так ви поводитеся на базарі або в магазині? Хіба купуєте усе, що тільки бачите? Ні. Так само треба ставитися до будь-якої реклами: вам щось пропонують, а ви думайте, чи потрібно це вам? А щодо нашої газети, то вона завжди допомагатиме вам розібратися в складних життєвих ситуаціях.